Правова природа актів органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками
Додано: 09 листопада 2019 13:53
Правова природа актів органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками проф., д. ю. н. Анатолій Мірошниченко!
Вітчизняна правозастосовна практика стикнулася з цілою низкою проблем, пов’язаних із актами (рішеннями, наказами, розпорядженнями) органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками . Ці проблеми пов’язані із насамперед визначенням юрисдикції щодо спорів, пов’язаних із оскарженням (у широкому розумінні) відповідних актів, обранням способу захисту при оскарженні, виборі правил, за якими слід визначати дійсність («недійсність», «незаконність», «нечинність» тощо) відповідних актів.
Так, з одного боку, «визнання незаконним рішення … органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування …» згадане серед способів захисту цивільних прав (п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України), що вказує начебто на те, що відповідні спори повинні розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства. З іншого боку, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи, зокрема, у «спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень …, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлених інший порядок судового провадження». Це положення, у свою чергу, можна витлумачити у той спосіб, що відповідні спори є публічно-правовими і підлягають розгляду адміністративним судом.
https://www.academia.edu/40866899/%D0%9 ... card=title ще роботи проф., д. ю. н. Анатолія Мірошниченко
https://univ-kiev.academia.edu/AnatoliiMiroshnychenko
Вітчизняна правозастосовна практика стикнулася з цілою низкою проблем, пов’язаних із актами (рішеннями, наказами, розпорядженнями) органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками . Ці проблеми пов’язані із насамперед визначенням юрисдикції щодо спорів, пов’язаних із оскарженням (у широкому розумінні) відповідних актів, обранням способу захисту при оскарженні, виборі правил, за якими слід визначати дійсність («недійсність», «незаконність», «нечинність» тощо) відповідних актів.
Так, з одного боку, «визнання незаконним рішення … органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування …» згадане серед способів захисту цивільних прав (п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України), що вказує начебто на те, що відповідні спори повинні розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства. З іншого боку, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи, зокрема, у «спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень …, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлених інший порядок судового провадження». Це положення, у свою чергу, можна витлумачити у той спосіб, що відповідні спори є публічно-правовими і підлягають розгляду адміністративним судом.
https://www.academia.edu/40866899/%D0%9 ... card=title ще роботи проф., д. ю. н. Анатолія Мірошниченко
https://univ-kiev.academia.edu/AnatoliiMiroshnychenko