http://minagro.gov.ua/uk/regulatory?nid=18073
► Показати
Проект
З А К О Н У К Р А Ї Н И
"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обміну земельних ділянок, розташованих у межах масиву земель сільськогосподарського призначення"
Верховна Рада України постановляє:
I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1. Частину першу статті 1285 Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№40-44, ст. 356) доповнити словами «або управляють спадщиною самостійно.».
2. У Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3-4, ст. 27 із наступними змінами):
1) частину десяту статті 93 доповнити новим абзацом такого змісту:
«Строк оренди земельних ділянок, що передані у оренду особою, яка управляє спадщиною, закінчуються з моменту прийняття спадщини або визнання спадщини відумерлою.»;
2) частину другу статтю 134 доповнити новим абзацом такого змісту:
«надання в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок, в тому числі польових доріг, що передбачені документацією із землеустрою, розташованих в масиві земель сільськогосподарського призначення особі, яка орендує не менш, ніж 75 відсотків такого масиву.».
3. Пункт 45 частини першої статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 13, ст. 113; 2003 р., № 38, ст.314) викласти у такій редакції:
«45) власники земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, фермерського господарства, інших земельних ділянок, розташованих в масиві земель сільськогосподарського призначення, за посвідчення договорів міни (обміну) таких земельних ділянок;».
4. У Законі України «Про оренду землі» (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 46-47, ст. 280; 2013 р., № 36, ст. 472; 2011 р., № 34, ст. 343; 2015 р., № 21, ст. 133):
1) статтю 4 доповнити частиною п’ятою такого змісту:
«Орендодавцем земельної ділянки, яка входить до складу спадщини, є особа, яка управляє спадщиною, на строк до прийняття спадщини або визнання спадщини відумерлою.»;
2) частину восьму статті 8 викласти у такій редакції:
«Орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом укладання між ними договорів суборенди відповідних ділянок без згоди орендодавця.»;
3) доповнити статтею 82 такого змісту:
«Стаття 82. Особливості оренди земельних ділянок, розміщених у масиві земель сільськогосподарського призначення
Особа, яка орендує не менш ніж 75 відсотків земельних ділянок у масиві земель сільськогосподарського призначення, має переважне право на укладення договорів оренди інших земельних ділянок, розташованих у такому масиві, у разі, коли їх невикористання цією особою створює перешкоди у раціональному використанні орендованих земель. Орендна плата в такому випадку не може бути меншою, ніж найвищий розмір орендної плати за земельні ділянки, які розташовані у масиві та орендуються цією особою.
З метою реалізації переважного права орендар має звернутись до орендодавця земельних ділянок з пропозицією укласти договір оренди. У разі відмови орендодавця земельної ділянки в укладенні договору оренди спір вирішується в судовому порядку.
Орендодавець земельної ділянки може вимагати передачі йому орендарем у суборенду іншої земельної ділянки, розташованої у масиві на період дії договору оренди.»;
4) у статті 19:
після частини третьої доповнити новою частиною четвертою такого змісту:
«Строк оренди земельних ділянок, що передані у оренду особою, яка управляє спадщиною, закінчуються з моменту прийняття спадщини або визнання спадщини відумерлою.».
У зв’язку з цим частину четверту вважати відповідно частиною п’ятою;
доповнити частиною шостою такого змісту:
«Особа, яка управляє спадщиною, у складі якої є земельна ділянка, може передавати її в оренду на строк до державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою.».
5. Статтю 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 38, ст. 314; 2010 р., № 1, ст. 2; 2012 р., № 49, ст. 555; 2014 р., № 6-7, ст. 80) після слів «земельні ділянки» доповнити словом «(землі)», а після слів «на строк» доповнити словами «до державної реєстрації прав власності на власності на земельну ділянку,».
6. Частину другу статті 4 у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 51, ст. 553, 2013 р., № 23, ст. 224; 2014 р., № 11, ст. 136; 2015 р., № 21, ст. 141) викласти в такій редакції:
«2. Речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно (крім випадку, зазначеного у абзаці другому цієї частини).
Право оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки (землі), в тому числі польові дороги, що передбачені документацією із землеустрою, а також земельні ділянки, які входять до складу спадщини, що надані в оренду органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному статтею 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», або нотаріусами здійснюється без державної реєстрації земельної ділянки та державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки.».
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. З дня набрання чинності цим Законом землі під польовими дорогами, що передбачені документацією із землеустрою, із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, які за рішенням загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств і організацій не підлягали паюванню (крім земельних ділянок, які перебувають у державній або приватній власності), переходять у комунальну власність територіальних громад на території відповідної сільської, селищної, міської ради.
2. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Голова Верховної Ради України В. Гройсман
З А К О Н У К Р А Ї Н И
"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обміну земельних ділянок, розташованих у межах масиву земель сільськогосподарського призначення"
Верховна Рада України постановляє:
I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1. Частину першу статті 1285 Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№40-44, ст. 356) доповнити словами «або управляють спадщиною самостійно.».
2. У Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3-4, ст. 27 із наступними змінами):
1) частину десяту статті 93 доповнити новим абзацом такого змісту:
«Строк оренди земельних ділянок, що передані у оренду особою, яка управляє спадщиною, закінчуються з моменту прийняття спадщини або визнання спадщини відумерлою.»;
2) частину другу статтю 134 доповнити новим абзацом такого змісту:
«надання в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок, в тому числі польових доріг, що передбачені документацією із землеустрою, розташованих в масиві земель сільськогосподарського призначення особі, яка орендує не менш, ніж 75 відсотків такого масиву.».
3. Пункт 45 частини першої статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 13, ст. 113; 2003 р., № 38, ст.314) викласти у такій редакції:
«45) власники земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, фермерського господарства, інших земельних ділянок, розташованих в масиві земель сільськогосподарського призначення, за посвідчення договорів міни (обміну) таких земельних ділянок;».
4. У Законі України «Про оренду землі» (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 46-47, ст. 280; 2013 р., № 36, ст. 472; 2011 р., № 34, ст. 343; 2015 р., № 21, ст. 133):
1) статтю 4 доповнити частиною п’ятою такого змісту:
«Орендодавцем земельної ділянки, яка входить до складу спадщини, є особа, яка управляє спадщиною, на строк до прийняття спадщини або визнання спадщини відумерлою.»;
2) частину восьму статті 8 викласти у такій редакції:
«Орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом укладання між ними договорів суборенди відповідних ділянок без згоди орендодавця.»;
3) доповнити статтею 82 такого змісту:
«Стаття 82. Особливості оренди земельних ділянок, розміщених у масиві земель сільськогосподарського призначення
Особа, яка орендує не менш ніж 75 відсотків земельних ділянок у масиві земель сільськогосподарського призначення, має переважне право на укладення договорів оренди інших земельних ділянок, розташованих у такому масиві, у разі, коли їх невикористання цією особою створює перешкоди у раціональному використанні орендованих земель. Орендна плата в такому випадку не може бути меншою, ніж найвищий розмір орендної плати за земельні ділянки, які розташовані у масиві та орендуються цією особою.
З метою реалізації переважного права орендар має звернутись до орендодавця земельних ділянок з пропозицією укласти договір оренди. У разі відмови орендодавця земельної ділянки в укладенні договору оренди спір вирішується в судовому порядку.
Орендодавець земельної ділянки може вимагати передачі йому орендарем у суборенду іншої земельної ділянки, розташованої у масиві на період дії договору оренди.»;
4) у статті 19:
після частини третьої доповнити новою частиною четвертою такого змісту:
«Строк оренди земельних ділянок, що передані у оренду особою, яка управляє спадщиною, закінчуються з моменту прийняття спадщини або визнання спадщини відумерлою.».
У зв’язку з цим частину четверту вважати відповідно частиною п’ятою;
доповнити частиною шостою такого змісту:
«Особа, яка управляє спадщиною, у складі якої є земельна ділянка, може передавати її в оренду на строк до державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою.».
5. Статтю 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 38, ст. 314; 2010 р., № 1, ст. 2; 2012 р., № 49, ст. 555; 2014 р., № 6-7, ст. 80) після слів «земельні ділянки» доповнити словом «(землі)», а після слів «на строк» доповнити словами «до державної реєстрації прав власності на власності на земельну ділянку,».
6. Частину другу статті 4 у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 51, ст. 553, 2013 р., № 23, ст. 224; 2014 р., № 11, ст. 136; 2015 р., № 21, ст. 141) викласти в такій редакції:
«2. Речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно (крім випадку, зазначеного у абзаці другому цієї частини).
Право оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки (землі), в тому числі польові дороги, що передбачені документацією із землеустрою, а також земельні ділянки, які входять до складу спадщини, що надані в оренду органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному статтею 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», або нотаріусами здійснюється без державної реєстрації земельної ділянки та державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки.».
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. З дня набрання чинності цим Законом землі під польовими дорогами, що передбачені документацією із землеустрою, із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, які за рішенням загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств і організацій не підлягали паюванню (крім земельних ділянок, які перебувають у державній або приватній власності), переходять у комунальну власність територіальних громад на території відповідної сільської, селищної, міської ради.
2. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Голова Верховної Ради України В. Гройсман
