Дуже цікава тема і актуальна.
Хочу звернути Вашу увагу на рішення суду і застосування судом норм ст. 6 ЗУ Про ОСГ.Вважаю, що суд підтвердив законність будівництва на землі для ОСГ житлового будинку.
.У приватній власності в сільській місцевості маю земельну ділянку 0,10 Га з цільовим призначення ОСГ. Маючи бажання будувати житловий будинок як краще та простіше зробити: змінити на частину земельної ділянки (прибл. 0,04 Га) цільове призначення на обслуговування житлового будинку чи змінити призначення всієї земельної ділянки............Не розумію, підкажіть. дякую
Справа № 2-1664/ 2007 рік.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2007 року Києво- Святошинський районний суд Київської області в складі головуючого судді Дубае Т.В., при секретарі Рудіч М.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Крюківщинської сільської ради про визнання права власності, -
встановив:
Позивач звернулась до суду з позовом про визнання права власності та просила визнати за нею право власності на жилий будинок (б/н) на 5 кімнат, житловою площею 103,03 кв. м., загальною площею 209, 8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, гараж розмірами 6,2x6,2 м та на огорожу вартістю: 1928 гривень, встановлену навколо земельної ділянки. В подальшому, на підставі довідки відповідача, позивачем було уточнено позовні вимоги в частині визначення поштової адреси будинку, а саме - с. АДРЕСА_1.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона побудувала на суміжних земельних ділянках, які перебувають у її власності житловий будинок та гараж, а також встановила навколо своїх земельних ділянок огорожу. Будівництво та встановлення зазначених будівель та споруд відбувалося без відповідних дозволів, однак, оскільки при здійсненні самочинного будівництва норми забудови не були порушені, позивач посилалась на ст. 375, 376 Цивільного кодексу України, згідно яких власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, а також має право звертатись до суду з вимогою щодо визнання права власності на таке майно.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином. Відповідачем до суду було направлено письмовий відзив на позовну заяву, в якому він не заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд розглядати справу за відсутності відповідача. Представник позивача не заперечував проти слухання справи за відсутності відповідача.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги цілком обґрунтовані та підлягають задоволенню з таких підстав.
У відповідності до ст. 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
У відповідності до ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка є власницею двох суміжних земельних ділянок, розміщених у Києво-Святошинському районі, с Крюківщина, а саме: земельної ділянки площею 0, 0537 га, кадастровий номер 3222484001:01:016:0087, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яку посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ЯЕ № 103604, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010732900041 та земельної ділянки площею 0, 0393 га, кадастровий номер 3222484001:01:016:0086, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, право власності на яку посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ЯЕ № 103603, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010732900040.
На зазначених земельних ділянках позивачкою було побудовано жилий будинок на 5 кімнат житловою площею 103, 03 кв. м., загальною площею 209, 8 кв. м., гараж розмірами 6,2x6,2 м та огорожа, що підтверджується даними інвентаризаційної справи від 20.03.2007 року. Зазначені будівлі та споруди було побудовано без оформлення відповідного дозволу Крюківщинської сільської ради та оформлення технічної документації.
Згідно довідки, виданої відповідачем позивачу для подання до суду - житловий будинок, належний позивачці розташований за поштовою адресою: с АДРЕСА_2.
Відповідно до експлікації споруд, що міститься в довідці Відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації, вих. № 50 від 29.03.2007 року жилий будинок, побудований на суміжних земельних ділянках, частково знаходиться на земельній ділянці, що має цільове призначення - особисте селянське господарство.
Разом з тим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про особисте селянське господарство», жилі будинки, господарські будівлі та споруди належать до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство це господарська діяльність, яка проводиться з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства.
Отже, суд погоджується з доводами позивачки відносно того, що розміщення на земельній ділянці, що має цільове призначення - особисте селянське господарство жилого будинку та господарських будівель та споруд є цілком законним та не суперечить положенням Закону України «Про особисте селянське господарство».
Згідно даних Протоколу № 231 про самовільне будівництво будинків або споруд, складеного 28 березня 2007 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Києво-Святошинської районної державної адміністрації та Постанови про накладання штрафу від 28 березня 2007 року № 231 було встановлено, що при будівництві обох споруд містобудівельні нормативи не були порушені.
Відповідно довідки Відділу містобудування і архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 29.03.2007 року, вих. № 50, за даними обстеження самочинно проведеного будівництва було встановлено, що житловий будинок поз.1 на 5
З кімнат, житловою площею 103, 03, кв.м., загальною - 209, 8 кв.м. та гараж поз.2. розмірами 6,2x6,2 м згідно інвентаризаційної справи від 20.03.07 р. побудовані без оформлення відповідного дозволу на двох суміжних ділянках загальною площею 930 кв.м. Норми забудови не порушені.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, при будівництві позивачем на земельних ділянках, що знаходяться у її власності будівель та споруд було дотримано будівельні норми та правила та інші містобудівні нормативи, факти використання земельних ділянок, на яких здійснювалось будівництво, не за їх цільовим призначенням відсутні, будівництво будівель та споруд не суперечить суспільним інтересам та не порушує прав інших осіб, на підставі чого, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача щодо визнання за нею права власності на будівлі та споруди не суперечить чинному законодавству України.
На підставі викладеного, ст. 375, 376 Цивільного кодексу України, керуючись ст. 60,209,212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на жилий будинок на 5 кімнат, житловою площею 103, 03 кв. м., загальною площею 209, 8 кв. м., гараж розмірами 6,2x6,2 м та огорожу, вартістю 1928 гривень, розташований за адресою: Києво-Святошинський район, с АДРЕСА_1, г
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області, шляхом подання до Києво-Святошинського районного суду Київської області протягом 10 днів з дня проголошення вішення заяви про апеляційне оскарження та подання апеляційної скарги на рішенюрбуду протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.