► Показати
ПРОЕКТ
Вноситься
Кабінетом Міністрів України
ЮА. ЯЦЕНЮК
“ ” 2015 р.
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про обіг земель сільськогосподарського призначення
_______________________________________________________________________________________________
Цей Закон визначає правові, економічні, соціальні, організаційні засади обігу земель сільськогосподарського призначення.
Розділ І
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення основних термінів
1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
експозиція земельної ділянки – вид продажу земельної ділянки або права на неї шляхом розміщення публічного оголошення про її (його) продаж;
консолідація земель – комплекс організаційних, правових, землевпорядних та інших заходів, що полягає в економічно обґрунтованому об’єднанні землевласниками та землекористувачами земель і земельних ділянок сільськогосподарського та іншого цільового призначення у єдині масиви земель сільськогосподарського призначення, місце розташування, розміри, конфігурація та склад угідь яких забезпечують стале землекористування;
обіг земель сільськогосподарського призначення – суспільні відносини щодо реалізації прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення;
парцеляція земель – поділ земельних ділянок, який не забезпечує їх сталого землекористування;
ринкова ціна на землю – ціна, за якою земельна ділянка або право на неї передається іншому власнику за умови, що продавець бажає продати таку земельну ділянку або право на неї, а покупець бажає її (його) придбати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про таку земельну ділянку або права на неї, а також про ціни, які склалися на ринку ідентичних земельних ділянок або прав на них;
рівноцінні земельні ділянки – земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані в одному або у суміжних масивах земель сільськогосподарського призначення, нормативна грошова оцінка яких однакова або відрізняється не більше ніж на 10 відсотків;
строк експозиції земельної ділянки або права на неї – строк, протягом якого земельна ділянка або права на неї можуть бути виставлені на продаж з метою забезпечення її (їх) відчуження за найвищою ціною, тривалість якого залежить від співвідношення попиту та пропозиції, кількості потенційних покупців, їх купівельної спроможності та інших факторів.
Термін “контроль” вживається у значенні, наведеному у Законі України “Про захист економічної конкуренції”, а терміни “масив земель сільськогосподарського призначення” та “стале землекористування” вживаються у значеннях, наведених у Законі України “Про землеустрій”.
Стаття 2. Сфера дії цього Закону
1. Цей Закон регулює суспільні відносини, пов’язані з обігом земель, земельних часток (паїв), прав на них, а також часток в праві спільної власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ведення фермерського господарства, ведення підсобного сільського господарства (далі – земельні ділянки сільськогосподарського призначення).
2. Дія цього Закону не поширюється на суспільні відносини, пов’язані з обігом земельних ділянок, наданих громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, а також на суспільні відносини, що виникають при відчуженні земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності та при здійсненні безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Стаття 3. Законодавство у сфері обігу земель сільськогосподарського призначення
1. Суспільні відносини, що виникають у процесі обігу земель сільськогосподарського призначення, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами України, а також чинними міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 4. Основні напрями та принципи державної політики щодо обігу земель сільськогосподарського призначення
1. Основними напрямами державної політики щодо обігу земель сільськогосподарського призначення є:
захист законних інтересів власників та користувачів земельних ділянок;
забезпечення сталого землекористування, раціонального та ефективного використання земель;
підвищення капіталізації та ліквідності землі як економічного активу;
забезпечення ринкової ціни на землю та запобігання знеціненню земель;
запровадження механізмів запобігання спекулятивних операцій та монополізації прав на землі сільськогосподарського призначення.
2. Основними принципами державної політики щодо обігу земель сільськогосподарського призначення є:
раціональне використання земель;
збереження цільового призначення;
встановлення особливого правового режиму купівлі-продажу земель;
упередження монополізації прав на земельні ділянки;
запобігання спекулятивним операціям.
Стаття 5. Суб’єкти обігу земель сільськогосподарського призначення
1. Суб’єктами обігу земель сільськогосподарського призначення
є фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава.
2. Продавцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення є їх власники, які реалізують своє право з урахуванням особливостей цього Закону.
3. Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення є:
а) громадяни України;
б) територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування;
в) держава в особі державних органів.
4. Іноземці, особи без громадянства, іноземні держави, юридичні особи не можуть набувати у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення, крім випадків набуття їх у спадщину.
5. Особи, зазначені у частині четвертій цієї статті, які прийняли у спадщину землі сільськогосподарського призначення, зобов’язані їх відчужити протягом одного року з дати прийняття.
Розділ ІІ
ПРОДАЖ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
Стаття 6. Продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення
1. Продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності здійснюється шляхом проведення земельних торгів у порядку, визначеному Земельним кодексом України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
2. Продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення приватної власності здійснюється шляхом проведення земельних торгів у порядку, визначеному Земельним кодексом України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, а також шляхом експозиції або укладення договору купівлі-продажу між продавцем та покупцем без проведення земельних торгів чи експозиції.
3. Продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення шляхом експозиції, проведення земельних торгів здійснюється через державне підприємство, яке спеціалізується на проведенні земельних торгів, утворюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та належить до сфери його управління (далі – державне підприємство).
Стаття 7. Порядок продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення приватної власності шляхом експозиції
1. Для продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення шляхом експозиції продавець звертається до державного підприємства із заявою про продаж земельної ділянки або права на неї, в якій зазначаються відомості про продавця, право власності на земельну ділянку та її кадастровий номер, ціна продажу. Заява заповнюється на офіційному веб-сайті державного підприємства з одночасною сплатою його послуг.
2. Державне підприємство протягом двох робочих днів з дня одержання заяви звертається за витягом з Державного земельного кадастру, витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки сільськогосподарського призначення та здійснює перевірку наданої продавцем інформацію.
У разі достовірності наданої продавцем інформації державне підприємство безоплатно розміщує на своєму офіційному веб-сайті оголошення про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення або права на неї, а у разі недостовірності інформації відмовляє у розміщенні такого оголошення, про що повідомляє продавця.
3. Дата розміщення оголошення про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення або права на неї на офіційному веб-сайті державного підприємства є датою початку строку експозиції, який становить 3 місяці.
4. Покупець, який має намір придбати земельну ділянку сільськогосподарського призначення або право на неї, протягом строку експозиції заповнює на офіційному веб-сайті державного підприємства заявку про свій намір щодо придбання земельної ділянки або права на неї, у якій зазначаються контактні дані покупця.
5. Державне підприємство протягом одного робочого дня після надходження від покупця заявки надсилає її продавцю.
6. Оголошення про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення або права на неї видаляється із офіційного веб-сайту державного підприємства після закінчення строку експозиції.
Строк експозиції може бути продовжений державним підприємством за заявою продавця, яка подається не пізніше ніж за два робочі дні до закінчення строку експозиції.
7. Продавець може звернутися до державного підприємства із заявою щодо внесення змін до оголошення про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення або права на неї чи видалення такого оголошення із офіційного веб-сайту державного підприємства.
8. Порядок проведення продажу земель сільськогосподарського призначення приватної власності шляхом експозиції встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.
9. Технологічні та програмні засоби, необхідні для оприлюднення оголошення про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення або права на неї, повинні забезпечувати юридичним та фізичним особам можливість безоплатного перегляду інформації про земельні ділянки або прав на них, із застосуванням поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених технологічних чи програмних засобів, цілодобово, без обмежень.
Стаття 8. Продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які входять в масив земель сільськогосподарського призначення та використовуються в сівозміні
1. Продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які входять в масив земель сільськогосподарського призначення та використовуються в сівозміні, не є підставою для розірвання договору оренди землі та зміни умов використання земельної ділянки у сівозміні її новим власником.
2. У разі дострокового розірвання договору оренди землі сільськогосподарського призначення з ініціативи власника земельної ділянки, що використовується в сівозміні, та відмови набувача такої земельної ділянки у поновленні договору оренди землі, перехід права власності на такі земельні ділянки здійснюється за умови попереднього відшкодування власнику сільськогосподарських культур їх вартості
(крім випадків придбання земельної ділянки власником сільськогосподарських культур).
Стаття 9. Продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення з меліоративними системами
1. Продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, на яких розташовані інженерна інфраструктура меліоративних систем та її окремі об’єкти, а також міжгосподарські меліоративні системи та їх окремі об’єкти, які не перебувають у власності власника земельної ділянки, не тягне за собою перехід права власності на зазначені об’єкти.
Стаття 10. Продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення з багаторічними насадженнями
1. Продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, на яких розміщені багаторічні насадження, які у процесі приватизації державного майна були внесені до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, здійснюється за умови попереднього відшкодування власнику багаторічних насаджень їх вартості (крім випадків придбання земельної ділянки орендарем, який є власником багаторічних насаджень).
2. При переході права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які були передані в оренду для закладення нових багаторічних насаджень, право власності на такі насадження зберігається за їх власниками.
3. У разі дострокового розірвання договору оренди землі сільськогосподарського призначення з ініціативи власника земельної ділянки, на якій розміщені багаторічні насадження, що перебувають у власності інших осіб, та відмови набувача такої земельної ділянки у поновленні договору оренди землі, перехід права власності на такі земельні ділянки здійснюється за умови попереднього відшкодування власнику багаторічних насаджень їх вартості (крім випадків придбання земельної ділянки власником багаторічних насаджень).
4. Відшкодування вартості багаторічних насаджень здійснюється за незалежною оцінкою майна відповідно до Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”.
5. Відомості про внесення багаторічних насаджень до статутного (складеного) капіталу господарських товариств у процесі приватизації державного майна надаються державними органами приватизації безоплатно не пізніше п’яти робочих днів за запитом власника земельної ділянки або власника багаторічних насаджень.
Стаття 11. Переважне право на придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення
1. У разі продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності переважне право на їх придбання мають орендарі земельних ділянок, якщо їх пропозиція є рівною з пропозицією, яка є найбільшою із запропонованих учасниками земельних торгів.
2. У разі продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення приватної власності переважне право на їх придбання має орендар земельної ділянки та власники суміжних земельних ділянок у зазначеній послідовності.
Продавець зобов’язаний письмово повідомити орендаря та власників суміжних земельних ділянок про продаж земельної ділянки або прав на неї.
3. Договір купівлі-продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, проданих з порушенням вимог цієї статті, є нікчемним.
Стаття 12. Консолідація земель сільськогосподарського призначення
1. Консолідація земель сільськогосподарського призначення здійснюється згідно із законом.
Розділ IІІ
ОСОБЛИВОСТІ УКЛАДЕННЯ ІНШИХ ДОГОВОРІВ ПРО ПЕРЕДАЧУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
Стаття 13. Набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення на підставі договору дарування
1. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути відчужені громадянам України, територіальним громадам та державі шляхом укладення договору дарування.
Стаття 14. Обмін земельними ділянками сільськогосподарського призначення
1. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть обмінюватися на рівноцінні земельні ділянки відповідно до законодавства.
РОЗДІЛ ІV
ОБМЕЖЕННЯ ЩОДО ОБІГУ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
Стаття 15. Граничні розміри земельних ділянок сільськогосподарського призначення
1. У приватній власності громадян України можуть перебувати земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею до 200 гектарів, крім набуття таких земельних ділянок у спадщину.
2. До загальної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у приватній власності однієї особи включається площа належних їй земельних ділянок, площа частки у власності на земельну ділянку, якою ця особа володіє нею на праві спільної часткової власності, та площа земельних ділянок, якою ця особа володіє на праві спільної сумісної власності.
3. У разі успадкування земельних ділянок (крім успадкування за законом) та перевищення внаслідок цього загальної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яка може перебувати у власності одного громадянина України, громадянин зобов’язаний протягом одного року з дня набуття права власності на такі земельні ділянки привести загальну площу належних йому земельних ділянок до 200 гектарів шляхом їх відчуження.
4. Загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яка може перебувати в оренді однієї особи, з урахуванням площі орендованих земельних ділянок особами, пов’язаними з нею відносинами контролю, не може перевищувати 35 відсотків площі сільськогосподарських угідь на території району та області.
Обмеження щодо граничних розмірів земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які можуть передаватися в оренду,
не поширюються на територіальні громади та державу.
Стаття 16. Мінімальні розміри земельних ділянок сільськогосподарського призначення
1. Забороняється здійснювати поділ земельних ділянок сільськогосподарського призначення, якщо в результаті його утвориться хоча б одна земельна ділянка менше мінімального розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України для земельних ділянок, які утворюються в результаті поділу земельної ділянки фермерського господарства, що успадковується, крім випадків її приєднання до іншої суміжної земельної ділянки в процесі консолідації земель.
Стаття 17. Заборона зміни цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення
1. Забороняється протягом 10 років з дня набуття права на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, крім відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону, змінювати цільове призначення таких земель.
Стаття 18. Контроль за дотриманням обмежень щодо обігу земель сільськогосподарського призначення
1. Контроль за дотриманням обмежень щодо обігу земель сільськогосподарського призначення здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин відповідно до законодавства.
2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, протягом десяти робочих днів з дня, коли йому стало відомо про порушення обмежень щодо обігу земель сільськогосподарського призначення, звертається до особи, яка допустила таке порушення, із вимогою щодо його усунення протягом місяця.
У разі неусунення виявленого порушення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, зобов’язаний звернутися до суду із заявою про примусове відчуження земельної ділянки або частки у праві спільної власності на земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення.
Розділ V
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року.
2. Включення земель сільськогосподарського призначення до обігу земель сільськогосподарського призначення здійснюється у два етапи.
Перший етап включення земель сільськогосподарського призначення до обігу земель сільськогосподарського призначення триває два роки з дня набрання чинності цього Закону.
На цьому етапі до обігу земель сільськогосподарського призначення включаються лише землі сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності за ціною не меншою від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
На другому етапі до обігу земель сільськогосподарського призначення включаються землі сільськогосподарського призначення державної, комунальної та приватної власності за ціною не меншою від їх експертної грошової оцінки.
3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) у Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3-4, ст. 27 із наступними змінами):
а) абзац перший частини третьої статті 20 доповнити словами
“з урахуванням особливостей Закону України “Про обіг земель сільськогосподарського призначення”;
б) статтю 22 доповнити частиною шостою такого змісту:
“6. Обіг земель сільськогосподарського призначення регулюється Законом України “Про обіг земель сільськогосподарського призначення” з урахуванням вимог цього Кодексу.”;
в) частини першу та дев’яту статті 25 викласти в такій редакції:
“1. При приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій сільськогосподарські угіддя, крім тих, що залишаються у державній або комунальній власності, передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров’я, розташованих на території відповідної місцевої ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).
9. Внутрігосподарські шляхи, господарські двори, полезахисні лісосмуги та інші захисні насадження, гідротехнічні споруди, водойми тощо можуть бути відповідно до цього Кодексу передані у власність громадян, надані у користування сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, що створені колишніми працівниками державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або передані у власність держави.”;
г) частини першу та другу статті 28 викласти в такій редакції:
“1. Сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть належати на праві користування.
2. Право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення може набуватися такими підприємствами, установами та організаціями шляхом внесення до статутного капіталу земельних ділянок їх засновників та придбання земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.”;
ґ) частину першу статті 37 викласти в такій редакції:
“1. Приватні несільськогосподарські підприємства, установи та організації можуть набувати в оренду землі сільськогосподарського призначення та у власність або оренду землі іншого призначення для ведення підсобного господарства.”;
д) статтю 81 доповнити частиною п’ятою такого змісту:
“5. У разі припинення громадянства України особами, які мають у власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення, такі земельні ділянки протягом року з дати набуття громадянства (підданства) іншої держави підлягають відчуженню.”;
е) статтю 82 доповнити частиною п’ятою такого змісту:
“5. Набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про обіг земель сільськогосподарського призначення.”;
є) статтю 130 викласти в такій редакції:
“Стаття 130. Покупці земель сільськогосподарського призначення
1. Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення є:
а) громадяни України;
б) територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування;
в) держава в особі державних органів.
2. Переважне право на купівлю земельних ділянок сільськогосподарського призначення набувається та реалізується у порядку, встановленому Законом України “Про обіг земель сільськогосподарського призначення.”;
ж) частину другу статті 134 після абзацу двадцять п’ятого доповнити новим абзацом такого змісту:
“надання не виділених в натурі польових шляхів та лісосмуг, спроектованих для обслуговування земельних ділянок, які були виділені в єдиних сільськогосподарських масивах у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) із земель колективної власності;”.
У зв’язку з цим абзац двадцять шостий вважати абзацом двадцять сьомим;
з) пункти 13 - 15 розділу Х “Перехідні положення” виключити;
2) у пункті 3 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 13, ст.113):
а) у підпункті “б” слова “1 відсоток суми договору” замінити словами “1 відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки”;
б) доповнити підпунктом “б1” такого змісту:
“б1) за посвідчення договорів купівлі-продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та особистого селянського господарства у разі їх продажу:
у перший рік з дня укладання договору відчуження, за яким ця ділянка перейшла у власність відчужувача - 100 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки;
у другий рік - 90 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки;
у третій рік - 80 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки;
у четвертий рік - 70 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки;
у п’ятий рік - 60 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки;
у шостий рік - 50 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки;
у сьомий рік - 40 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки;
у восьмий рік - 30 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки;
у дев‘ятий рік - 20 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки;
у десятий рік - 10 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки.”;
3) підпункт “а” пункту 2 частини другої статті 22 Закону України
“Про захист економічної конкуренції” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 12, ст. 64) викласти в такій редакції:
“а) безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність іншим способом активів у вигляді цілісного майнового комплексу, структурного підрозділу суб’єкта господарювання або земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, одержання в управління, оренду, лізинг, концесію чи набуття в інший спосіб права користування активами у вигляді цілісного майнового комплексу, структурного підрозділу суб’єкта господарювання або земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в тому числі придбання активів суб’єктів господарювання, що ліквідуються;”;
4) частину другу статті 15 Закону України “Про іпотеку” (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 38, ст. 313) викласти у такій редакції:
“Реалізація переданих в іпотеку земельних ділянок сільськогосподарського призначення у разі звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на земельних торгах. Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути особи, визначені Законом України “Про обіг земель сільськогосподарського призначення.”;
5) у Законі України “Про оренду землі” (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 10, ст. 102; 2011 р, № 34, ст. 343; 2014 р., № 20-21,
ст. 712; 2015 р., № 21, ст. 133):
а) статтю 19 після частини третьої доповнити двома новими частинами такого змісту:
“У випадку закінчення строку договору оренди земельної ділянки до збору орендарем урожаю культур, що вирощувалися останнім на такій ділянці, орендар має право на збір відповідного урожаю, а орендодавець зобов’язаний не чинити перешкод у зборі такого урожаю орендарем.
У випадку, якщо орендодавець знищить чи пошкодить урожай орендаря, який вирощувався на орендованій ділянці, але не встиг бути зібраним орендарем до закінчення строку договору оренди, або вчинить будь-які дії, що перешкоджатимуть достиганню/дозріванню вказаного урожаю, то орендодавець зобов’язаний компенсувати орендарю прямі збитки та упущену вигоду у п’ятикратному розмірі.”.
У зв’язку з цим частину четверту вважати частиною шостою;
б) частину другу статті 25 після абзацу четвертого доповнити новим абзацом такого змісту:
“у разі закладення на орендованій земельній ділянці багаторічних насаджень до закінчення строку договору оренди землі провести культуртехнічні роботи або рекультивацію земель, якщо це передбачено договором оренди”.
У зв’язку з цим абзац п’ятий вважати абзацом шостим;
6) у Законі України “Про оцінку земель” (Відомості Верховної Ради України , 2004 р., № 15, ст. 229; 2013 р., № 25, ст.251):
а) частину п’яту статті 5 після слів “згідно із Законом” доповнити словами “відчуженні земельних ділянок, які перебувають у державній та комунальній власності,” та після слів “та охорони земель” доповнити словами “, вартості земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності (на першому етапі включення земель сільськогосподарського призначення до обігу земель сільськогосподарського призначення)”;
б) абзац сьомий частини першої статті 13 після слів “фізкультурно-оздоровчих споруд” доповнити словами “, визначення вартості земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності (на першому етапі включення земель сільськогосподарського призначення до обігу земель сільськогосподарського призначення)”.
4. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
розробити проект Закону України про консолідацію земель та забезпечити в межах своїх повноважень прийняття інших нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральним органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону.
Голова Верховної Ради
України