Консультація :
Облаштування об’єкта торгівлі на присадибній земельній ділянці
КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ:
Департамент адміністрування податку на прибуток та інших податків і зборів (обов’язкових платежів)
Облаштування об’єкта торгівлі на присадибній земельній ділянці
Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України від 25.10.2001 р. № 2768-III (зі змінами та доповненнями, за текстом — Земельний кодекс), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об’єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 38 Земельного кодексу встановлено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об’єктів загального користування.
Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови (ст. 39 Земельного кодексу).
Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених Земельним кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами (ст. 40 Земельного кодексу).
Відповідно до ст. 121 вищезазначеного Кодексу громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема:
для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах — не більше ніж 0,25 га, в селищах — не більше ніж 0,15 га, в містах — не більше ніж 0,10 га.
Не поодинокою є ситуація, коли громадянин — власник присадибної ділянки бажає розмістити на цій ділянці об’єкт торгівлі (малої архітектурної форми або іншу будівлю, необхідну для здійснення торгівлі, чи гараж). Тут виникає питання, чи вважатиметься це зміною цільового призначення земельної ділянки, і чи потрібно у такому випадку виготовляти додаткові правовстановлюючі документи на земельну ділянку?
При розміщенні на власній присадибній ділянці об’єкта торгівлі (малої архітектурної форми або іншої будівлі, необхідної для здійснення торгівлі, гаража чи іншої будівлі) цільове призначення земельної ділянки не змінюється, оскільки земельні ділянки належать до однієї категорії земель.
Громадянину — власнику присадибної ділянки, який має намір розмістити на зазначеній ділянці об’єкт торгівлі (або переобладнати в об’єкт торгівлі гараж чи іншу будівлю), необхідно отримати відповідний дозвіл у місцевих органах архітектури та містобудування щодо можливості розміщення такого об’єкта або можливості переобладнання будівлі.
Додаткові правовстановлюючі документи на земельну ділянку, крім державного акта на право власності на земельну ділянку, в такому випадку не виготовляються.
Згідно з вимогами положень Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 р. № 18/15/21/11 (зареєстровано в Мін’юсті України 05.04.2006 р. за № 388/12262), населені пункти включають землі всіх категорій за основним цільовим призначенням, які розташовуються в їх адміністративних межах.
Відповідно до абзацу першого пп. 3.5 п. 3 цього Порядку коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, враховує відносну прибутковість видів економічної діяльності.
Коефіцієнт функціонального використання для земельних ділянок змішаного використання визначається як середньозважене (за площею) значення коефіцієнтів функціонального використання окремих частин земельної ділянки змішаного використання. Підставою для виділення частин земельної ділянки різного функціонального використання є виключно затверджені дані інвентаризації земельної ділянки та землеустрою (абзац третій пп. 3.5 п. 3 Порядку).
Положеннями Закону України від 22.05.2003 р. № 858-ІV «Про землеустрій» (зі змінами та доповненнями, далі — Закон № 858-ІV) визначено правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою, спрямовані на регулювання відносин, що виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами, із забезпечення сталого розвитку землекористування.
Згідно зі ст. 35 Закону № 858-ІV інвентаризація земель здійснюється з метою встановлення місця розташування об’єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.
Розробниками документації із землеустрою є юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону.
Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором (ст. 26 Закону № 858-ІV).
Отже, особа, яка розмістила на власній присадибній ділянці об’єкт торгівлі,
повинна замовити розробку вищезазначеної документації (у відповідній землевпорядній організації) та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (у місцевому органі земельних ресурсів), на підставі яких розраховуватиметься розмір плати за землю відповідно до вимог Закону України від 03.07.92 р. № 2535-ХІІ «Про плату за землю» (зі змінами та доповненнями).
За порушення земельного законодавства громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.
Віктор ФІНАШКО,
начальник відділу методології
місцевих, ресурсних, рентних та
неподаткових платежів
Департаменту
«Вісник податкової служби України» № 46 грудень 2009 р.
Опубліковано у журналі «Земельне право»
Источник: -
http://www.zempravo.info/content/publis ... ndex.shtml