Зарегистрирован еще один законопроект о рынке земли. Автор - Ляшко.
Проект вносить народний депутат України Ляшко О. В.
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про ринок земель
Цим Законом Верховна Рада України від імені Українського народу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, спираючись на Конституцію України, яка встановлює, що земля і її надра, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу, і дбаючи про забезпечення права власності нинішніх і прийдешніх поколінь українців на землю, визначає правові засади організації і функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення та її обігу.
Стаття 1. Забезпечення права власності Українського народу на землю
1. Кожний громадянин України має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
2. Продаж землі забороняється, і вона надається громадянам України для її використання лише на умовах дострокової оренди. Кошти від оренди землі надходять до Державного земельного фонду.
Стаття 2. Державний земельний фонд
1. Держава, в особі Кабінету Міністрів України, з метою збереження родючості земель, забезпечення прозорості операцій із землею, оптимізації використання земель державної власності та участі в процесі консолідації земель та здачі їх в оренду, створює Державний земельний фонд (далі - Фонд), до якого входять землі державної власності (зокрема, конфісковані за рішенням суду, викуплені державою для суспільних потреб, передані у державну власність із комунальної власності та землі запасу), а також викуплені ним заставлені сільськогосподарські угіддя або ж земельні ділянки у громадян, які отримали їх від держави під час приватизації і не бажають на них працювати.
2. Лише Фонд має право викуповувати землі сільськогосподарського призначення.
3. Фонд:
1) встановлює правила щодо використання земельних ділянок та їхнього отримання, що діють на території України;
2) має право здавати в оренду земельні ділянки фізичним особам, які вестимуть ефективне товарне виробництво сільгосппродукції (сільськогосподарським переселенцям та селянам, які бажають створити велике господарство), з урахуванням вимог закону щодо недопущення концентрації прав на користування землею.
4. Забороняється відчуження з Фонду земель, які перебувають під його контролем.
5. Діяльність Фонду здійснюється на основі самоокупності, за рахунок земель, які він здає в оренду. Не менше 50% прибутку від діяльності Фонду надходять до Пенсійного фонду України на пенсійні рахунки громадян України що є громадянами України станом на 1991 р., або народилися від таких громадян.
6. Всі облікові дані про землі Фонду, відразу ж після того, як вони переходять під його управління, дані про можливість отримання цих земель в оренду та осіб, що отримали в оренду ці землі, а також умови оренди всіх земель фонду, розміщаються на офіційному веб-сайті Фонду з наданням безкоштовного доступу до цих даних. Забороняється обмежувати доступ до цих даних.
Стаття 3. Заборони на володіння землею.
1. Забороняється володіння землею чи користування нею на умовах оренди юридичним особам України, а також юридичним особам інших держав, що прямо або опосередковано належать громадянам України, фізичним особам, що не є громадянами України, або одночасно з громадянством України перебувають у громадянстві (підданстві) іншої держави чи громадянствах (підданствах) інших держав, або отримали дозвіл іншої держави на постійне проживання на її території чи оформили документи на виїзд на постійне проживання за межі України та юридичним особам, які прямо або опосередковано належать таким особам.
2. Особи, що зазначені у частині першій цієї статті, повинні протягом 3 місяців, після набуття цим законом чинності, передати земельні ділянки, що належні їм, чи права на оренду землі, що знаходяться в них в оренді, до центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів для включення до Земельного фонду, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Стаття 4. Обмеження, з метою недопущення концентрації прав на користування землею
1. З метою недопущення концентрації прав на користування землею, держава встановлює обмеження щодо граничних площ земельних ділянок, якими можуть володіти чи користуватися громадяни України.
2. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть надаватися в оренду лише громадянам України та фермерським господарствам, створеним відповідно до закону, в розмірах, що не перевищують граничної максимальної загальної площі земельних ділянок, що можуть знаходиться в оренді та\або у приватній власності) однієї фізичної особи з урахуванням членів родини фізичної особи та\або пов’язаних осіб, тобто будь-яких осіб, які разом або узгоджено з іншою особою провадять господарську діяльність, у тому числі разом або узгоджено впливає на господарську діяльність будь-якої іншої особи, а також, яка має пов’язані фінансові стосунки через договори позики, застави, поруки, переведення боргу тощо (далі – пов’язані особи) та осіб, пов’язаних з нею відносинами контролю, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
3. До загальної площі земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться в оренді та\або у приватній власності) однієї фізичної особи з урахуванням членів родини фізичної особи та\або пов’язаних осіб, осіб, пов’язаних з нею відносинами контролю, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, включається і площа земельних ділянок, якими ця фізична особа володіє на праві спільної часткової власності.
4. Гранична максимальна площа земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в оренді та\або у приватній власності однієї фізичної особи, у разі розташування їх у різних природно-сільськогосподарських зонах (гірських областях), в цілому не може перевищувати 900 гектарів.
5. Загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не може перевищувати граничну максимальну площу земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у разі успадкування земельних ділянок.
6. Передача земельної ділянки, у разі успадкування здійснюється спадкоємцю лише у випадку, якщо він має намір і далі господарювати на землі та має відповідну освіту і досвід фермерської діяльності. У випадку невідповідності цим вимогам земля переходить у власність Фонду з одночасною виплатою спадкоємцю компенсації у порядку і розмірах, що визначені законодавством.
7. Земельна ділянка чи її частка, що перевищують встановлені цим законом обмеження, повинні бути передані до Фонду.
8. Передача в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що не використовують фізичні особи, яким ці ділянки належать на правах приватної власності, не дозволяється.
9. Фізичні особи, що не взмозі, чи не бажають самостійно обробляти земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, повертають їх державі в особі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів для включення до Земельного фонду, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з одночасною виплатою такій особі компенсації у порядку і розмірах, що визначені законодавством.
10. Забороняється суборенда земельних ділянок наданих в оренду, а також передача права на оренду іншим особам, а також продаж корпоративних прав на суб’єкти підприємницької діяльності, що мають право на дострокову оренду землі, іншим фізичним чи юридичним особам.
Стаття 5. Принципи формування розміру плати за оренду землі.
1. Мінімальний розмір орендної плати для земель всіх форм власності не може становити менше 10 відсотків від нормативної вартості земельної ділянки, визначеній згідно експертній оцінці, у порядку, визначеному законом.
2. Сплата орендної плати здійснюється виключно у грошовій формі у гривнях через відповідну банківську установу.
Стаття 6. Державна підтримка фізичних осіб, які хочуть вести ефективне товарне виробництво сільгосппродукції
1. Держава сприяє фізичним особам:
1) у наданні землі для:
а) ведення ефективного товарного виробництва сільгосппродукції;
б) збільшення обсягу земельної ділянки (ділянок), які вони обробляють, з урахуванням вимог закону щодо недопущення концентрації прав на користування землею;
2) які хочуть вести ефективне товарне виробництво сільгосппродукції - в отриманні, на умовах встановлених Кабінетом Міністрів України, кредиту для отримання в оренду землі і ведення ефективного товарного виробництв сільгосппродукції;
3) що ведуть товарне виробництво сільгосппродукції - надаючи їм змогу приймати участь у продажу виробленої ними сільськогосподарської продукції державі;
4) у передачі до Земельного фонду землі, яку фізична особа не може ефективно обробляти, у порядку, визначеному законодавством;
5) у навчанні вести ефективне товарне виробництво сільгосппродукції.
Стаття 7. Прикінцеві положення
1. Закон набуває чинності наступного дня після дня його оприлюднення.
2. Особи, що зазначені у частині першій статті 3 цього Закону, зобов’язані протягом 3 місяців, після набуття цим законом чинності, відчужити належні їм земельні ділянки чи права на оренду земельних діяльно, що знаходяться в них в оренді, передавши їх до центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів для включення до Земельного фонду, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
3. Кабінету Міністрів України, з дня набрання чинності цим Законом:
1) передбачити у Державному бюджеті України кошти на виплату компенсацій за земельні ділянки, що передаються до Державного земельного фонду України;
2) у місячний термін - розробити та затвердити Положення про Державний земельний фонд України;
3) у двомісячний термін - розробити і подати до Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законодавства України, що будуть необхідні у зв’язку з реалізацією цього Закону, щодо зниження податків для фізичних осіб, що ведуть товарне виробництво сільгосппродукції, надання таким особам можливості брати під заставу належної їм землі чи майбутнього врожаю пільгові кредити в розмірі від 5% річних та можливості приймати участь у продажу ними державі майбутніх врожаїв чи виробленої ними сільськогосподарської продукції;
4) протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:
а) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом і забезпечити прийняття власних нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;
б) забезпечити прийняття центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів, передбачених цим Законом, перегляд та скасування ними нормативно-правових актів, що не узгоджуються з цим Законом;
в) провести інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів, які не надані у постійне користування, і на момент набрання чинності цього Закону перебували у державній власності.
4. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
5. Внести зміни до Земельного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3—4, ст. 27; 2006 р., № 21, ст. 170; 2008 р., № 27—28, ст. 253, № 48, ст. 358), виклавши пункт «а» частини першої статті 90 в такій редакції:
«а) передавати земельну ділянку у спадщину;».
Голова Верховної Ради
України В. Литвин