Spoiler
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від ____________ 2013 р. №____
Порядок
загальнодержавного топографічного і тематичного картографування
Загальні положення
1. Цей Порядок загальнодержавного топографічного і тематичного картографування (далі – Порядок) встановлює основні засади, загальні вимоги, порядок створення та оновлення державних топографічних та тематичних карт у графічній, цифровій, електронній, фотографічній та інших формах.
2. У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:
база топографічних даних – це сукупність взаємопов’язаних складноструктурованих геопросторових даних, яку можна спільно використовувати та керування якою здійснюється централізовано;
державна тематична карта – цілісний картографічний твір багатоцільового призначення, що уніфікований за математичною та географічною основами, головним змістом якого є подання елементів, що розкривають певну конкретну тему, та створений відповідно до вимог стандартів та нормативно-технічної документації, затверджених Мінагрополітики;
державна топографічна карта – цілісний картографічний твір багатоцільового призначення, що уніфікований за математичною основою, змістом, оформленням і зображенням геопросторових об’єктів та створений відповідно до вимог стандартів та нормативно-технічної документації, затверджених Мінагрополітики;
геопросторові дані – набір даних про геопросторовий об’єкт;
геопросторовий об’єкт – об’єкт реального світу, що характеризується певним місцезнаходженням на Землі і визначений у встановленій системі просторово-часових координат;
метадані – довідкова інформація про геопросторові дані та сервіси геопросторових даних;
оперативна база топографічних даних – це сукупність засобів системи керування бази даних, геоінформаційних систем та спеціалізованих програмних засобів і обладнання для ефективного керування процесами формування наборів геопросторових даних у базі топографічних даних, у тому числі контролю вхідних даних, координатно-топологічного узгодження цифрових моделей топографічних об’єктів, формування метаданих для зареєстрованих об’єктів місцевості, забезпечення доступу до даних та їх надання для використання в геоінформаційних системах, а також накопичення інформації у сховищі бази топографічних даних;
ортофотокарта – фотографічне растрове зображення місцевості, побудоване за вимогами топографічної карти певного масштабу, з картографічним змістом в умовних знаках;
основне сховище бази топографічних даних – частина сховища даних, організована та описана згідно з прийнятими стандартами для структури баз геопросторових даних в об’єктно-реляційній системі керування бази даних у незалежних від конкретної інструментальної геоінформаційної системи внутрішніх форматах даних;
система контролю якості даних – сукупність організаційно-технологічних заходів, методик та спеціального програмного забезпечення для контролю якості даних на всіх етапах уведення, оброблення та використання топографічних даних, що реєструються, накопичуються і оновлюються в базі топографічних даних та експортуються у зовнішні системи як набори топографічних даних та/або цифрові та електронні карти, створені на основі змісту бази топографічних даних;
спеціальна карта – карта, що за своїм змістом призначена для певного кола користувачів і вирішення певних завдань;
спеціальне картографування – комплекс наукових, організаційних та техніко-технологічних заходів, спрямованих на створення та оновлення спеціальних карт;
тематичне картографування – комплекс наукових, організаційних та техніко-технологічних заходів, спрямованих на створення та оновлення тематичних карт;
топографічне картографування – комплекс наукових, організаційних та техніко-технологічних заходів, спрямованих на створення та оновлення топографічних карт.
3. Загальнодержавні топографічні і тематичні карти за способом створення та представлення графічної інформації поділяються на аналогові, цифрові та електронні.
Порядок загальнодержавного топографічного картографування
Класифікація державних топографічних карт
4. Загальнодержавне топографічне картографування виконується в масштабах 1:10 000, 1:25 000, 1:50 000, 1:100 000, 1:250 000, 1:500 000 і 1:1 000 000. Топографічним картам цих масштабів надається державний статус.
Основними державними топографічними картами є топографічні карти масштабів 1:10 000, 1:50 000, 1:100 000 і 1:250 000.
Державною базовою топографічною картою є топографічна карта масштабу 1:10 000.
Державні топографічні карти є єдиною картографічною основою для всіх галузей економіки, науки та оборони.
5. Топографічні карти за змістом поділяються на карти з уніфікованим, розширеним та спрощеним змістом.
Топографічні карти з уніфікованим змістом містять інформацію про об’єкти місцевості та їхні характеристики відповідно до стандартів та нормативно-технічної документації, доступну для відкритого опублікування, і призначаються для використання більшістю користувачів галузей економіки, науки і освіти.
Топографічні карти з розширеним змістом – це карти з уніфікованим змістом, які доповнені інформацією про об’єкти місцевості та їхні характеристики відповідно до стандартів та нормативно-технічної документації і призначаються для використання окремими галузями економіки, науки та оборони.
Топографічні карти зі спрощеним змістом – це карти з уніфікованим змістом, з яких вилучена певна інформація. Такі карти є топографічною основою для створення тематичних карт, кадастрових та геоінформаційних систем.
Форми подання державних топографічних карт
6. Топографічні карти за способом створення та подання геопросторових даних про природні та штучні об’єкти місцевості, явища та взаємозв’язки між ними поділяються на аналогові, цифрові та електронні.
7. На аналогових топографічних картах інформація про місцевість подається у вигляді графічного зображення на папері в умовних знаках, прийнятих відповідно до встановлених класифікацій топографічних об’єктів, положення яких на карті обумовлено масштабом карти, а також можливостями роздільно-візуального сприйняття.
8. Цифрові топографічні карти представляють цифрові картографічні моделі, які відповідають змісту аналогової карти певного типу та масштабу і які є базами геопросторових даних та метаданих. Вони створюються за допомогою спеціалізованих програмно-технічних засобів на основі класифікації топографічних об’єктів та явищ шляхом кодування їхніх морфологічних атрибутів (розмір, форма, розташування) та метаданих (кількісно-якісних атрибутів, структурних характеристик) у прийнятих системах координат, висот, масштабах, проекціях, розграфленні.
Цифрові топографічні карти зберігаються на інформаційних носіях у банках цифрових картографічних даних.
9. Електронні топографічні карти – це цифрові топографічні карти, візуалізовані або підготовлені до візуалізації на екрані засобу відображення інформації у заданих умовних знаках, які встановлені для певного масштабу карти. Електронні карти створюються у форматі візуалізації їх конкретними електронними чи оптико-електронними пристроями та відповідними програмними засобами.
Ортофотокарти
10. Ортофотокарти (фотокарти) створюються з метою оперативного забезпечення окремих територій картографічними матеріалами, а також для використання в геоінформаційних системах (далі – ГІС) як шар геопросторової інформації топографічних карт шляхом трансформування зображень, отриманих за результатами аеро- та космічного знімання з нанесенням мінімальної кількості штрихових елементів, що дозволяє отримувати за ними точну інформацію (відстані, площі, кути, дороги, елементи рельєфу, рослинності тощо).
11. Масштаби створюваних ортофотокарт, система координат, розграфлення та точність зображення відповідають встановленим вимогам до топографічних карт. Зміст та графічне оформлення ортофотокарт встановлюються стандартами та нормативно-технічною документацією, затвердженими Мінагрополітики.
12. Періодичність оновлення ортофотокарт (фотокарт) становить три-п’ять років.
Система топографічного картографування
13. Створення та оновлення топографічних карт здійснюється на основі застосування геоінформаційних технологій, які складають систему топографічного картографування, що полягає в уніфікації засобів формування і використання баз геопросторових даних у вигляді баз топографічних і картографічних даних у топографо-геодезичному і картографічному виробництві.
14. У загальній системі топографічного картографування виділяються такі функціональні підсистеми:
збирання даних;
оперативна база топографічних даних і сховище бази топографічних даних;
спеціалізована ГІС адміністрування бази топографічних даних;
контроль якості даних;
ГІС автоматизованої системи картографування та інші підсистеми.
15. Підсистема збирання даних включає топографічні знімання з метою виготовлення вхідних наборів топографічних даних, які подаються на вхід бази топографічних даних (далі – БТД).
16. Джерелами вхідних топографічних даних є:
матеріали топографо-геодезичних знімань;
дані дистанційного зондування Землі;
аналогові топографічні карти;
набори цифрових карт;
довідкові та інші матеріали;
дані про об’єкти місцевості, що мають необхідну достовірність, актуальність і точність.
На виході в підсистемі збирання даних отримують:
набори цифрових векторних та растрових даних;
набори даних цифрової моделі рельєфу;
цифрові ортофотокарти, які після вхідного контролю та оброблення завантажуються в оперативну БТД для подальшого реєстрування і накопичення у сховищі БТД та/або оперативного використання.
17. БТД призначена для формування, накопичення, зберігання цифрових топографічних даних у середовищі системи керування базами даних та ГІС для забезпечення якісними цифровими топографічними даними картографічного виробництва і ГІС різного призначення.
18. Спеціалізована ГІС адміністрування БТД призначена для забезпечення оперативного доступу та адміністрування інформаційних ресурсів сховища БТД, включаючи:
ведення реєстру наборів топографічних даних;
актуалізацію векторних моделей і атрибутів топографічних об’єктів та цифрових моделей рельєфу;
каталогізацію цифрових ортофотокарт та ортофотопланів, цифрових і електронних карт;
формування та оновлення метаданих для наборів топографічних даних і об’єктів та їхніх атрибутів;
контроль якості та аналіз даних; експорт/імпорт даних для обміну із зовнішніми системами;
укладання, візуалізацію і друк електронних карт.
19. Контроль якості даних забезпечує дотримання встановлених комплексом стандартів “База топографічних даних” технічних вимог щодо якості топографічних даних, наприклад, координатно-топологічної узгодженості, точності, повноти та відповідності даних системі класифікації і кодування типів об’єктів та їхніх атрибутів у БТД, а також узгодженості топографічних даних з реальною ситуацією на місцевості.
Контроль якості даних є обов’язковою складовою технологічної ланки в реалізації будь-якого способу отримання, введення, реєстрації та виведення топографічних даних у середовищі БТД.
20. Підсистема контролю застосовується як для комплексної оцінки якості наборів топографічних даних, так і для контролю окремих показників якості даних на відповідних етапах отримання, уведення в БТД, оброблення або експорту/імпорту даних.
Зміст державних топографічних карт
21. На державних топографічних картах з відповідною масштабу карти точністю та генералізацією зображуються:
елементи математичної основи;
пункти Державної геодезичної мережі України;
гідрографія та гідротехнічні споруди;
населені пункти;
промислові, сільськогосподарські та соціально-культурні об’єкти;
дороги та дорожні споруди;
рельєф;
рослинний покрив та ґрунти;
кордони та межі;
відомості про схилення магнітної стрілки.
Крім того, карти масштабів 1:500 000 та 1:1 000 000 містять ізогони, точки та райони аномалій магнітного схилення (аеронавігаційні дані), морські шляхи, полярні кола і тропіки.
22. Зображення на картах об’єктів місцевості за необхідності супроводжуються підписами їхніх власних назв, пояснювальними підписами та підписами якісних і кількісних характеристик.
23. Державний кордон України наноситься за офіційними договірними документами – матеріалами делімітації та демаркації кордонів, а у разі їх відсутності – за великомасштабними топографічними картами з нанесеними кордонами колишніх республік СРСР з обов’язковою перевіркою за черговою довідковою картою масштабу 1:100 000.
Державні кордони іноземних держав наносяться відповідно до міжнародних договірних документів між суміжними державами, які визнаються Україною (наносяться за договірними документами або за великомасштабними національними топографічними картами).
24. Вимоги до змісту державних топографічних карт встановлюються відповідними стандартами та нормативно-технічною документацією у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності.
Загальні вимоги до державних топографічних карт
25 Державні топографічні карти повинні забезпечувати такі вимоги:
достовірне і з відповідною масштабу точністю та повнотою відображення стану місцевості на рік створення карти;
наочність і зручність у користуванні;
оцінку інформації про місцевість та орієнтування на ній;
визначення з відповідною масштабу точністю прямокутних та географічних координат, абсолютних і відносних висот об’єктів місцевості, їхніх кількісних та якісних характеристик, проведення інших картометричних робіт тощо;
зведення по рамках за всіма елементами змісту між суміжними аркушами карт одного масштабу;
наявність просторової схеми – опис внутрішньої конструкції моделі;
топологічна узгодженість геометрії;
топографічний моніторинг, включаючи періодичний та пооб’єктний, на основі спеціальних виконавчих знімань;
інтегрування з державними реєстрами та кадастрами;
виконання картометричних та аналітичних операцій геоінформаційного моделювання;
узгодженість за основними елементами змісту між аркушами карт суміжних масштабів.
26. Зміст, редагування, оновлення топографічних карт та умовні знаки для них встановлюються стандартами та нормативно-технічною документацією, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері топографо-геодезичної діяльності.
27. Періодичність оновлення державних топографічних карт становить п’ять – сім років.
Стандартизація та сертифікація загальнодержавного топографічного картографування
28. Топографічні дані мають міжгалузеве та багатоцільове призначення і складають основу для координатно-просторової прив’язки тематичних даних, що збираються за результатами інженерно-геодезичних, інженерно-геологічних та інженерно-гідрогеологічних вишукувань, земельно-кадастрових робіт, територіального планування, статистичних досліджень та інших спеціальних робіт і обстежень.
Бази топографічних даних є основним видом кінцевої топографо-геодезичної продукції.
29. Стандарти та технічні регламенти в загальнодержавному топографічному картографуванні використовуються для уніфікації технологій та засобів формування і використання БТД у картографічному виробництві та в ГІС різного призначення.
30. Стандартизація у загальнодержавному топографічному картографуванні забезпечує:
підвищення якості цифрових топографічних даних шляхом створення нормативно-технічного забезпечення, що відповідає сучасному стану геоінформатики та вимогам ринку геоінформаційної продукції;
можливість обміну цифровими топографічними даними, цифровими та електронними топографічними картами між різними виробниками і користувачами шляхом уніфікації правил кодування та форматів експорту/імпорту даних;
гармонізацію нормативно-технічного та інформаційного забезпечення виробництва топографічних даних з міжнародними стандартами серії ISO 19100 “Географічна інформація / Геоматика”;
ведення достовірної і актуальної бази даних про земну поверхню;
можливість автоматизації оброблення інформації про земну поверхню під час вирішення аналітичних розрахунково-обчислювальних задач;
переведення процесів створення традиційних карт на цифрові технології;
ефективне використання всього обсягу раніше виготовленої цифрової картографічної продукції.
31. З питань загальнодержавного топографічного картографування центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері топографо-геодезичної діяльності, затверджуються технічні регламенти і стандарти.
Основні вимоги до математичної основи, точності загальнодержавних топографічних карт
Математична основа топографічних карт
32. Математичною основою топографічних карт є сукупність математичних елементів карти, що визначають математичний зв’язок між картою та поверхнею землі, яка на ній зображена.
33. До математичних елементів топографічних карт належать:
система координат;
картографічна проекція;
масштаб;
координатна сітка;
геодезична основа;
система розграфлення та елементи компонування.
34. Державні топографічні карти створюються в Державній геодезичній референцній системі координат УСК-2000.
35. Топографічні карти всіх масштабів створюються в рівнокутній поперечно-циліндричній проекції Гаусса, яка обчислюється за параметрами еліпсоїда Красовського в шестиградусних зонах. Відлік довгот ведеться від Гринвіцького меридіана в градусному вимірі. Довготи осьових меридіанів обчислюються за формулою 6°•n – 3°, де n – номер зони.
Початком плоских прямокутних координат проекції є перетин осьового меридіана зони та екватора. Додатний напрямок осі Х спрямовано на північ, додатний напрямок осі Y – на схід. Значення ординати осьового меридіана кожної зони приймається рівним 500 000 м.
Масштаб карти зберігається на осьовому меридіані кожної зони. У напрямку від осьового меридіана до крайніх меж зони спотворення масштабу зростає, але не перевищує графічної точності карти.
36. Основою розграфлення державних топографічних карт масштабів 1:10 000, 1:25 000, 1:50 000, 1:100 000, 1:250 000, 1:500 000, 1:1 000 000 є міжнародна нарізка та розграфлення аркушів карти масштабу 1:1 000 000 розміром 4о по широті та 6о по довготі. Аркуші топографічних карт більших масштабів нарізуються в межах карти 1:1 000 000 шляхом поділення її на певну кількість трапецій.
Основні вимоги до математичної основи і точності державних топографічних карт
37. Геодезичною основою державних топографічних карт усіх масштабів є:
у плановому положенні – пункти Державної геодезичної мережі України, геодезичних мереж згущення і точки планової знімальної мережі, плоскі координати яких обчислені на площині в конформній проекції Гаусса-Крюгера в шестиградусних зонах у Державній геодезичній референцній системі координат УСК-2000;
у висотному відношенні – пункти та знаки висотної геодезичної мережі, пункти Державної геодезичної мережі України та геодезичних мереж згущення, а також точки висотної знімальної мережі, висоти яких визначені у Балтійській системі висот 1977 року.
38. Середні похибки в плановому положенні зображень об’єктів та чітких контурів місцевості відносно найближчих пунктів і точок геодезичної основи не повинні перевищувати 0,5 мм, а на картах низькогірних, середньогірних та високогірних районів – 0,75 міліметра.
39. Середні похибки в плановому положенні зображень контурів рослинного покриву і ґрунтів, за винятком чітких вигинів, що є характерними точками, не повинні перевищувати 1 міліметра.
40. Середні похибки висот об’єктів, що підписуються на топографічних картах, та середні похибки в положенні горизонталей по висоті відносно найближчих пунктів і точок геодезичної основи не повинні перевищувати величин, які визначаються стандартами та нормативно-технічною документацією у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності.
41. Похибки, які у два рази перевищують величини середніх похибок, вважаються граничними. Їх кількість на топографічних картах не повинна бути більшою, ніж 10%.
Порядок загальнодержавного тематичного картографування
Основні напрями загальнодержавного тематичного картографування
42. Загальнодержавне тематичне картографування передбачає системне створення та використання картографічних творів як моделей геосистем, взаємозв’язків їхніх компонентів, послідовності, динаміки і функціонування в системі карт.
43. Основними напрямами загальнодержавного тематичного картографування є:
картографування компонентів природи – створення геологічних карт, карт ґрунтів, рослинності, ландшафтних карт тощо;
картографування суспільства – створення карт політико-адміністративних, адміністративних, демографічних, промисловості, сільського господарства, транспорту тощо;
картографування взаємодії природи та суспільства - створення екологічних, природоохоронних карт тощо.
44. Окремим і важливим напрямом державного тематичного картографування є регіональне картографування, яке активно використовує картографічний метод у дослідженні проблем окремих регіонів для їхнього стабільного соціально-економічного розвитку.
Основні вимоги до державних тематичних карт
45. Державні тематичні карти створюються з урахуванням задоволення потреб відповідної галузі господарства, науки, освіти та культури, забезпечення можливості вирішення конкретних завдань.
46. Основними масштабами державних тематичних карт України є 1:50 000, 1:250 000, 1:500 000.
47. Державні тематичні карти створюються державними підприємствами та організаціями, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, та галузевими науково-дослідними і науково-технічними установами та організаціями на основі топографічних карт відповідних масштабів із спрощеним змістом.
48. Державні тематичні карти укладаються у розграфленні державних топографічних карт відповідних масштабів у вигляді окремих карт території України, її одиниць адміністративно-територіального устрою, окремих географічних регіонів тощо.
49. Повнота й детальність змісту державних тематичних карт повинні відповідати масштабу й призначенню карти.
50. Загальногеографічна складова державних тематичних карт повинна забезпечувати високу точність просторової прив'язки географічних об'єктів та їхніх меж.
51. Державні тематичні карти повинні бути наочними і зручними у користуванні.
52. Видання державних тематичних карт здійснюється на основі державних науково-технічних програм для конкретних видів карт.
53. Укладання державних тематичних карт виконується за авторськими матеріалами, створеними відповідними заінтересованими міністерствами і відомствами з питань, що належать до їхньої компетенції. На всіх етапах створення тематичних карт здійснюється наукове та картографічне редагування.
54. Для укладання державних тематичних карт використовуються первинні та опрацьовані результати польових досліджень, спеціальних зйомок і спостережень, космічних зйомок та матеріалів дистанційного зондування Землі, статистичних матеріалів. Матеріали для укладання державних тематичних карт повинні бути однорідними за використаними показниками, класифікаціями об'єктів тощо.
55. Технологія створення тематичних карт базується на ГІС-технологіях та широкому застосуванні матеріалів дистанційного зондування Землі і GPS-технологій.
56. Розроблення і укладання державних тематичних карт здійснюються за нормативними документами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, та відповідними заінтересованими міністерствами і відомствами відповідно до їхньої компетенції.
57. Вимоги до державних тематичних карт встановлюються стандартами та нормативно-технічною документацією у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності відповідних заінтересованих міністерств і відомств.
58. Періодичність перевидання державних тематичних карт встановлюється відповідними заінтересованими міністерствами і відомствами, які їх створюють.
Стандартизація та сертифікація загальнодержавного тематичного картографування
59. Виробництво державних тематичних карт здійснюється відповідно до стандартів та нормативно-технічної документації, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, а також стандартів та нормативно-технічної документації відповідних заінтересованих міністерств і відомств.
60. Нормативно-технічною документацією встановлюється:
вимірювальна точність державних тематичних карт;
достовірність розміщених на карті тематичних об’єктів та явищ, географічних назв із зазначенням джерел їхньої офіційності та актуальності;
відсутність спотворень у взаємному плановому положенні об'єктів на карті, особливо в частині показу їхніх меж тощо.
Спеціальне загальнодержавне картографування
Класифікація державних спеціальних карт
61. До державних спеціальних карт належать:
карти навігаційні (аеро- та космічні, морські, автодорожні навігаційні карти тощо);
карти кадастрові (земельного, водного, лісового, містобудівного кадастру тощо);
карти технічні (підземних комунікацій, інженерно-будівельні тощо);
карти проектні (у складі проектної документації).
Основні вимоги до державних спеціальних карт та форми їх подання
62. Державні спеціальні карти створюються відповідно до стандартів та нормативно-технічної документації, затверджених відповідними центральними органами виконавчої влади.
63. Державні спеціальні карти створюються у аналоговому, електронному і цифровому вигляді.
постановою Кабінету Міністрів України
від ____________ 2013 р. №____
Порядок
загальнодержавного топографічного і тематичного картографування
Загальні положення
1. Цей Порядок загальнодержавного топографічного і тематичного картографування (далі – Порядок) встановлює основні засади, загальні вимоги, порядок створення та оновлення державних топографічних та тематичних карт у графічній, цифровій, електронній, фотографічній та інших формах.
2. У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:
база топографічних даних – це сукупність взаємопов’язаних складноструктурованих геопросторових даних, яку можна спільно використовувати та керування якою здійснюється централізовано;
державна тематична карта – цілісний картографічний твір багатоцільового призначення, що уніфікований за математичною та географічною основами, головним змістом якого є подання елементів, що розкривають певну конкретну тему, та створений відповідно до вимог стандартів та нормативно-технічної документації, затверджених Мінагрополітики;
державна топографічна карта – цілісний картографічний твір багатоцільового призначення, що уніфікований за математичною основою, змістом, оформленням і зображенням геопросторових об’єктів та створений відповідно до вимог стандартів та нормативно-технічної документації, затверджених Мінагрополітики;
геопросторові дані – набір даних про геопросторовий об’єкт;
геопросторовий об’єкт – об’єкт реального світу, що характеризується певним місцезнаходженням на Землі і визначений у встановленій системі просторово-часових координат;
метадані – довідкова інформація про геопросторові дані та сервіси геопросторових даних;
оперативна база топографічних даних – це сукупність засобів системи керування бази даних, геоінформаційних систем та спеціалізованих програмних засобів і обладнання для ефективного керування процесами формування наборів геопросторових даних у базі топографічних даних, у тому числі контролю вхідних даних, координатно-топологічного узгодження цифрових моделей топографічних об’єктів, формування метаданих для зареєстрованих об’єктів місцевості, забезпечення доступу до даних та їх надання для використання в геоінформаційних системах, а також накопичення інформації у сховищі бази топографічних даних;
ортофотокарта – фотографічне растрове зображення місцевості, побудоване за вимогами топографічної карти певного масштабу, з картографічним змістом в умовних знаках;
основне сховище бази топографічних даних – частина сховища даних, організована та описана згідно з прийнятими стандартами для структури баз геопросторових даних в об’єктно-реляційній системі керування бази даних у незалежних від конкретної інструментальної геоінформаційної системи внутрішніх форматах даних;
система контролю якості даних – сукупність організаційно-технологічних заходів, методик та спеціального програмного забезпечення для контролю якості даних на всіх етапах уведення, оброблення та використання топографічних даних, що реєструються, накопичуються і оновлюються в базі топографічних даних та експортуються у зовнішні системи як набори топографічних даних та/або цифрові та електронні карти, створені на основі змісту бази топографічних даних;
спеціальна карта – карта, що за своїм змістом призначена для певного кола користувачів і вирішення певних завдань;
спеціальне картографування – комплекс наукових, організаційних та техніко-технологічних заходів, спрямованих на створення та оновлення спеціальних карт;
тематичне картографування – комплекс наукових, організаційних та техніко-технологічних заходів, спрямованих на створення та оновлення тематичних карт;
топографічне картографування – комплекс наукових, організаційних та техніко-технологічних заходів, спрямованих на створення та оновлення топографічних карт.
3. Загальнодержавні топографічні і тематичні карти за способом створення та представлення графічної інформації поділяються на аналогові, цифрові та електронні.
Порядок загальнодержавного топографічного картографування
Класифікація державних топографічних карт
4. Загальнодержавне топографічне картографування виконується в масштабах 1:10 000, 1:25 000, 1:50 000, 1:100 000, 1:250 000, 1:500 000 і 1:1 000 000. Топографічним картам цих масштабів надається державний статус.
Основними державними топографічними картами є топографічні карти масштабів 1:10 000, 1:50 000, 1:100 000 і 1:250 000.
Державною базовою топографічною картою є топографічна карта масштабу 1:10 000.
Державні топографічні карти є єдиною картографічною основою для всіх галузей економіки, науки та оборони.
5. Топографічні карти за змістом поділяються на карти з уніфікованим, розширеним та спрощеним змістом.
Топографічні карти з уніфікованим змістом містять інформацію про об’єкти місцевості та їхні характеристики відповідно до стандартів та нормативно-технічної документації, доступну для відкритого опублікування, і призначаються для використання більшістю користувачів галузей економіки, науки і освіти.
Топографічні карти з розширеним змістом – це карти з уніфікованим змістом, які доповнені інформацією про об’єкти місцевості та їхні характеристики відповідно до стандартів та нормативно-технічної документації і призначаються для використання окремими галузями економіки, науки та оборони.
Топографічні карти зі спрощеним змістом – це карти з уніфікованим змістом, з яких вилучена певна інформація. Такі карти є топографічною основою для створення тематичних карт, кадастрових та геоінформаційних систем.
Форми подання державних топографічних карт
6. Топографічні карти за способом створення та подання геопросторових даних про природні та штучні об’єкти місцевості, явища та взаємозв’язки між ними поділяються на аналогові, цифрові та електронні.
7. На аналогових топографічних картах інформація про місцевість подається у вигляді графічного зображення на папері в умовних знаках, прийнятих відповідно до встановлених класифікацій топографічних об’єктів, положення яких на карті обумовлено масштабом карти, а також можливостями роздільно-візуального сприйняття.
8. Цифрові топографічні карти представляють цифрові картографічні моделі, які відповідають змісту аналогової карти певного типу та масштабу і які є базами геопросторових даних та метаданих. Вони створюються за допомогою спеціалізованих програмно-технічних засобів на основі класифікації топографічних об’єктів та явищ шляхом кодування їхніх морфологічних атрибутів (розмір, форма, розташування) та метаданих (кількісно-якісних атрибутів, структурних характеристик) у прийнятих системах координат, висот, масштабах, проекціях, розграфленні.
Цифрові топографічні карти зберігаються на інформаційних носіях у банках цифрових картографічних даних.
9. Електронні топографічні карти – це цифрові топографічні карти, візуалізовані або підготовлені до візуалізації на екрані засобу відображення інформації у заданих умовних знаках, які встановлені для певного масштабу карти. Електронні карти створюються у форматі візуалізації їх конкретними електронними чи оптико-електронними пристроями та відповідними програмними засобами.
Ортофотокарти
10. Ортофотокарти (фотокарти) створюються з метою оперативного забезпечення окремих територій картографічними матеріалами, а також для використання в геоінформаційних системах (далі – ГІС) як шар геопросторової інформації топографічних карт шляхом трансформування зображень, отриманих за результатами аеро- та космічного знімання з нанесенням мінімальної кількості штрихових елементів, що дозволяє отримувати за ними точну інформацію (відстані, площі, кути, дороги, елементи рельєфу, рослинності тощо).
11. Масштаби створюваних ортофотокарт, система координат, розграфлення та точність зображення відповідають встановленим вимогам до топографічних карт. Зміст та графічне оформлення ортофотокарт встановлюються стандартами та нормативно-технічною документацією, затвердженими Мінагрополітики.
12. Періодичність оновлення ортофотокарт (фотокарт) становить три-п’ять років.
Система топографічного картографування
13. Створення та оновлення топографічних карт здійснюється на основі застосування геоінформаційних технологій, які складають систему топографічного картографування, що полягає в уніфікації засобів формування і використання баз геопросторових даних у вигляді баз топографічних і картографічних даних у топографо-геодезичному і картографічному виробництві.
14. У загальній системі топографічного картографування виділяються такі функціональні підсистеми:
збирання даних;
оперативна база топографічних даних і сховище бази топографічних даних;
спеціалізована ГІС адміністрування бази топографічних даних;
контроль якості даних;
ГІС автоматизованої системи картографування та інші підсистеми.
15. Підсистема збирання даних включає топографічні знімання з метою виготовлення вхідних наборів топографічних даних, які подаються на вхід бази топографічних даних (далі – БТД).
16. Джерелами вхідних топографічних даних є:
матеріали топографо-геодезичних знімань;
дані дистанційного зондування Землі;
аналогові топографічні карти;
набори цифрових карт;
довідкові та інші матеріали;
дані про об’єкти місцевості, що мають необхідну достовірність, актуальність і точність.
На виході в підсистемі збирання даних отримують:
набори цифрових векторних та растрових даних;
набори даних цифрової моделі рельєфу;
цифрові ортофотокарти, які після вхідного контролю та оброблення завантажуються в оперативну БТД для подальшого реєстрування і накопичення у сховищі БТД та/або оперативного використання.
17. БТД призначена для формування, накопичення, зберігання цифрових топографічних даних у середовищі системи керування базами даних та ГІС для забезпечення якісними цифровими топографічними даними картографічного виробництва і ГІС різного призначення.
18. Спеціалізована ГІС адміністрування БТД призначена для забезпечення оперативного доступу та адміністрування інформаційних ресурсів сховища БТД, включаючи:
ведення реєстру наборів топографічних даних;
актуалізацію векторних моделей і атрибутів топографічних об’єктів та цифрових моделей рельєфу;
каталогізацію цифрових ортофотокарт та ортофотопланів, цифрових і електронних карт;
формування та оновлення метаданих для наборів топографічних даних і об’єктів та їхніх атрибутів;
контроль якості та аналіз даних; експорт/імпорт даних для обміну із зовнішніми системами;
укладання, візуалізацію і друк електронних карт.
19. Контроль якості даних забезпечує дотримання встановлених комплексом стандартів “База топографічних даних” технічних вимог щодо якості топографічних даних, наприклад, координатно-топологічної узгодженості, точності, повноти та відповідності даних системі класифікації і кодування типів об’єктів та їхніх атрибутів у БТД, а також узгодженості топографічних даних з реальною ситуацією на місцевості.
Контроль якості даних є обов’язковою складовою технологічної ланки в реалізації будь-якого способу отримання, введення, реєстрації та виведення топографічних даних у середовищі БТД.
20. Підсистема контролю застосовується як для комплексної оцінки якості наборів топографічних даних, так і для контролю окремих показників якості даних на відповідних етапах отримання, уведення в БТД, оброблення або експорту/імпорту даних.
Зміст державних топографічних карт
21. На державних топографічних картах з відповідною масштабу карти точністю та генералізацією зображуються:
елементи математичної основи;
пункти Державної геодезичної мережі України;
гідрографія та гідротехнічні споруди;
населені пункти;
промислові, сільськогосподарські та соціально-культурні об’єкти;
дороги та дорожні споруди;
рельєф;
рослинний покрив та ґрунти;
кордони та межі;
відомості про схилення магнітної стрілки.
Крім того, карти масштабів 1:500 000 та 1:1 000 000 містять ізогони, точки та райони аномалій магнітного схилення (аеронавігаційні дані), морські шляхи, полярні кола і тропіки.
22. Зображення на картах об’єктів місцевості за необхідності супроводжуються підписами їхніх власних назв, пояснювальними підписами та підписами якісних і кількісних характеристик.
23. Державний кордон України наноситься за офіційними договірними документами – матеріалами делімітації та демаркації кордонів, а у разі їх відсутності – за великомасштабними топографічними картами з нанесеними кордонами колишніх республік СРСР з обов’язковою перевіркою за черговою довідковою картою масштабу 1:100 000.
Державні кордони іноземних держав наносяться відповідно до міжнародних договірних документів між суміжними державами, які визнаються Україною (наносяться за договірними документами або за великомасштабними національними топографічними картами).
24. Вимоги до змісту державних топографічних карт встановлюються відповідними стандартами та нормативно-технічною документацією у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності.
Загальні вимоги до державних топографічних карт
25 Державні топографічні карти повинні забезпечувати такі вимоги:
достовірне і з відповідною масштабу точністю та повнотою відображення стану місцевості на рік створення карти;
наочність і зручність у користуванні;
оцінку інформації про місцевість та орієнтування на ній;
визначення з відповідною масштабу точністю прямокутних та географічних координат, абсолютних і відносних висот об’єктів місцевості, їхніх кількісних та якісних характеристик, проведення інших картометричних робіт тощо;
зведення по рамках за всіма елементами змісту між суміжними аркушами карт одного масштабу;
наявність просторової схеми – опис внутрішньої конструкції моделі;
топологічна узгодженість геометрії;
топографічний моніторинг, включаючи періодичний та пооб’єктний, на основі спеціальних виконавчих знімань;
інтегрування з державними реєстрами та кадастрами;
виконання картометричних та аналітичних операцій геоінформаційного моделювання;
узгодженість за основними елементами змісту між аркушами карт суміжних масштабів.
26. Зміст, редагування, оновлення топографічних карт та умовні знаки для них встановлюються стандартами та нормативно-технічною документацією, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері топографо-геодезичної діяльності.
27. Періодичність оновлення державних топографічних карт становить п’ять – сім років.
Стандартизація та сертифікація загальнодержавного топографічного картографування
28. Топографічні дані мають міжгалузеве та багатоцільове призначення і складають основу для координатно-просторової прив’язки тематичних даних, що збираються за результатами інженерно-геодезичних, інженерно-геологічних та інженерно-гідрогеологічних вишукувань, земельно-кадастрових робіт, територіального планування, статистичних досліджень та інших спеціальних робіт і обстежень.
Бази топографічних даних є основним видом кінцевої топографо-геодезичної продукції.
29. Стандарти та технічні регламенти в загальнодержавному топографічному картографуванні використовуються для уніфікації технологій та засобів формування і використання БТД у картографічному виробництві та в ГІС різного призначення.
30. Стандартизація у загальнодержавному топографічному картографуванні забезпечує:
підвищення якості цифрових топографічних даних шляхом створення нормативно-технічного забезпечення, що відповідає сучасному стану геоінформатики та вимогам ринку геоінформаційної продукції;
можливість обміну цифровими топографічними даними, цифровими та електронними топографічними картами між різними виробниками і користувачами шляхом уніфікації правил кодування та форматів експорту/імпорту даних;
гармонізацію нормативно-технічного та інформаційного забезпечення виробництва топографічних даних з міжнародними стандартами серії ISO 19100 “Географічна інформація / Геоматика”;
ведення достовірної і актуальної бази даних про земну поверхню;
можливість автоматизації оброблення інформації про земну поверхню під час вирішення аналітичних розрахунково-обчислювальних задач;
переведення процесів створення традиційних карт на цифрові технології;
ефективне використання всього обсягу раніше виготовленої цифрової картографічної продукції.
31. З питань загальнодержавного топографічного картографування центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері топографо-геодезичної діяльності, затверджуються технічні регламенти і стандарти.
Основні вимоги до математичної основи, точності загальнодержавних топографічних карт
Математична основа топографічних карт
32. Математичною основою топографічних карт є сукупність математичних елементів карти, що визначають математичний зв’язок між картою та поверхнею землі, яка на ній зображена.
33. До математичних елементів топографічних карт належать:
система координат;
картографічна проекція;
масштаб;
координатна сітка;
геодезична основа;
система розграфлення та елементи компонування.
34. Державні топографічні карти створюються в Державній геодезичній референцній системі координат УСК-2000.
35. Топографічні карти всіх масштабів створюються в рівнокутній поперечно-циліндричній проекції Гаусса, яка обчислюється за параметрами еліпсоїда Красовського в шестиградусних зонах. Відлік довгот ведеться від Гринвіцького меридіана в градусному вимірі. Довготи осьових меридіанів обчислюються за формулою 6°•n – 3°, де n – номер зони.
Початком плоских прямокутних координат проекції є перетин осьового меридіана зони та екватора. Додатний напрямок осі Х спрямовано на північ, додатний напрямок осі Y – на схід. Значення ординати осьового меридіана кожної зони приймається рівним 500 000 м.
Масштаб карти зберігається на осьовому меридіані кожної зони. У напрямку від осьового меридіана до крайніх меж зони спотворення масштабу зростає, але не перевищує графічної точності карти.
36. Основою розграфлення державних топографічних карт масштабів 1:10 000, 1:25 000, 1:50 000, 1:100 000, 1:250 000, 1:500 000, 1:1 000 000 є міжнародна нарізка та розграфлення аркушів карти масштабу 1:1 000 000 розміром 4о по широті та 6о по довготі. Аркуші топографічних карт більших масштабів нарізуються в межах карти 1:1 000 000 шляхом поділення її на певну кількість трапецій.
Основні вимоги до математичної основи і точності державних топографічних карт
37. Геодезичною основою державних топографічних карт усіх масштабів є:
у плановому положенні – пункти Державної геодезичної мережі України, геодезичних мереж згущення і точки планової знімальної мережі, плоскі координати яких обчислені на площині в конформній проекції Гаусса-Крюгера в шестиградусних зонах у Державній геодезичній референцній системі координат УСК-2000;
у висотному відношенні – пункти та знаки висотної геодезичної мережі, пункти Державної геодезичної мережі України та геодезичних мереж згущення, а також точки висотної знімальної мережі, висоти яких визначені у Балтійській системі висот 1977 року.
38. Середні похибки в плановому положенні зображень об’єктів та чітких контурів місцевості відносно найближчих пунктів і точок геодезичної основи не повинні перевищувати 0,5 мм, а на картах низькогірних, середньогірних та високогірних районів – 0,75 міліметра.
39. Середні похибки в плановому положенні зображень контурів рослинного покриву і ґрунтів, за винятком чітких вигинів, що є характерними точками, не повинні перевищувати 1 міліметра.
40. Середні похибки висот об’єктів, що підписуються на топографічних картах, та середні похибки в положенні горизонталей по висоті відносно найближчих пунктів і точок геодезичної основи не повинні перевищувати величин, які визначаються стандартами та нормативно-технічною документацією у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності.
41. Похибки, які у два рази перевищують величини середніх похибок, вважаються граничними. Їх кількість на топографічних картах не повинна бути більшою, ніж 10%.
Порядок загальнодержавного тематичного картографування
Основні напрями загальнодержавного тематичного картографування
42. Загальнодержавне тематичне картографування передбачає системне створення та використання картографічних творів як моделей геосистем, взаємозв’язків їхніх компонентів, послідовності, динаміки і функціонування в системі карт.
43. Основними напрямами загальнодержавного тематичного картографування є:
картографування компонентів природи – створення геологічних карт, карт ґрунтів, рослинності, ландшафтних карт тощо;
картографування суспільства – створення карт політико-адміністративних, адміністративних, демографічних, промисловості, сільського господарства, транспорту тощо;
картографування взаємодії природи та суспільства - створення екологічних, природоохоронних карт тощо.
44. Окремим і важливим напрямом державного тематичного картографування є регіональне картографування, яке активно використовує картографічний метод у дослідженні проблем окремих регіонів для їхнього стабільного соціально-економічного розвитку.
Основні вимоги до державних тематичних карт
45. Державні тематичні карти створюються з урахуванням задоволення потреб відповідної галузі господарства, науки, освіти та культури, забезпечення можливості вирішення конкретних завдань.
46. Основними масштабами державних тематичних карт України є 1:50 000, 1:250 000, 1:500 000.
47. Державні тематичні карти створюються державними підприємствами та організаціями, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, та галузевими науково-дослідними і науково-технічними установами та організаціями на основі топографічних карт відповідних масштабів із спрощеним змістом.
48. Державні тематичні карти укладаються у розграфленні державних топографічних карт відповідних масштабів у вигляді окремих карт території України, її одиниць адміністративно-територіального устрою, окремих географічних регіонів тощо.
49. Повнота й детальність змісту державних тематичних карт повинні відповідати масштабу й призначенню карти.
50. Загальногеографічна складова державних тематичних карт повинна забезпечувати високу точність просторової прив'язки географічних об'єктів та їхніх меж.
51. Державні тематичні карти повинні бути наочними і зручними у користуванні.
52. Видання державних тематичних карт здійснюється на основі державних науково-технічних програм для конкретних видів карт.
53. Укладання державних тематичних карт виконується за авторськими матеріалами, створеними відповідними заінтересованими міністерствами і відомствами з питань, що належать до їхньої компетенції. На всіх етапах створення тематичних карт здійснюється наукове та картографічне редагування.
54. Для укладання державних тематичних карт використовуються первинні та опрацьовані результати польових досліджень, спеціальних зйомок і спостережень, космічних зйомок та матеріалів дистанційного зондування Землі, статистичних матеріалів. Матеріали для укладання державних тематичних карт повинні бути однорідними за використаними показниками, класифікаціями об'єктів тощо.
55. Технологія створення тематичних карт базується на ГІС-технологіях та широкому застосуванні матеріалів дистанційного зондування Землі і GPS-технологій.
56. Розроблення і укладання державних тематичних карт здійснюються за нормативними документами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, та відповідними заінтересованими міністерствами і відомствами відповідно до їхньої компетенції.
57. Вимоги до державних тематичних карт встановлюються стандартами та нормативно-технічною документацією у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності відповідних заінтересованих міністерств і відомств.
58. Періодичність перевидання державних тематичних карт встановлюється відповідними заінтересованими міністерствами і відомствами, які їх створюють.
Стандартизація та сертифікація загальнодержавного тематичного картографування
59. Виробництво державних тематичних карт здійснюється відповідно до стандартів та нормативно-технічної документації, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, а також стандартів та нормативно-технічної документації відповідних заінтересованих міністерств і відомств.
60. Нормативно-технічною документацією встановлюється:
вимірювальна точність державних тематичних карт;
достовірність розміщених на карті тематичних об’єктів та явищ, географічних назв із зазначенням джерел їхньої офіційності та актуальності;
відсутність спотворень у взаємному плановому положенні об'єктів на карті, особливо в частині показу їхніх меж тощо.
Спеціальне загальнодержавне картографування
Класифікація державних спеціальних карт
61. До державних спеціальних карт належать:
карти навігаційні (аеро- та космічні, морські, автодорожні навігаційні карти тощо);
карти кадастрові (земельного, водного, лісового, містобудівного кадастру тощо);
карти технічні (підземних комунікацій, інженерно-будівельні тощо);
карти проектні (у складі проектної документації).
Основні вимоги до державних спеціальних карт та форми їх подання
62. Державні спеціальні карти створюються відповідно до стандартів та нормативно-технічної документації, затверджених відповідними центральними органами виконавчої влади.
63. Державні спеціальні карти створюються у аналоговому, електронному і цифровому вигляді.
.