А теперь, собственно, о том как у НАС.
Стаття 79. Земельна ділянка як об'єкт права власності
1. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Пока что никаких координат. Границы, теоретически, можно и описать, местоположение указать почтовым адресом.
Идем дальше.
Стаття 195. Завдання ведення державного земельного кадастру
Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є:
а) забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки;
б) застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок;
в) запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.
Таким образом, НАШ кадастр изначально основан на координатах, что подтверждает и ЗУ "Про Державний земельний кадастр", где слово "координата" встречается повсеместно. В частности:
Стаття 15. Відомості про земельні ділянки
1. До Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки:
кадастровий номер;
місце розташування;
опис меж;
площа;
міри ліній по периметру;
координати поворотних точок меж;
дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі;
дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів;
відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка;
цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель);
склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв;
відомості про обмеження у використанні земельних ділянок;
відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки;
нормативна грошова оцінка;
інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.
Вместе с тем:
Стаття 11. Вимоги до відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру
1. Відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.
2. Зміна вимог державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів щодо показників точності або способів її визначення, зміна геодезичної або картографічної основи Державного земельного кадастру (у тому числі систем координат), що використовувалися для його ведення, не є підставою для визнання відомостей Державного земельного кадастру такими, що підлягають уточненню, якщо на момент їх внесення вони відповідали державним стандартам, нормам та правилам, технічним регламентам.
Таким образом, магия приведения содержимого кадастра к существующим стандартам является проблемой самого кадастра. И снова, вместе с тем:
Стаття 5. Загальні засади ведення Державного земельного кадастру
1. Ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом:
створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону;
внесення відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру;
внесення змін до відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру;
оброблення та систематизації відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру.
2. Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.
3. Порядок ведення Державного земельного кадастру ( 1051-2012-п ) визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.
4. Державний земельний кадастр є державною власністю.
5. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.
То есть, теоретически, техническая документация выполненная в СК63 (в комплекте с госактом, естественно) МОЖЕТ иметь большую значимость, чем приведенные к новым стандартам сведения из кадастра.
И, самое главное:
Стаття 2. Мета ведення Державного земельного кадастру
Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при:
регулюванні земельних відносин;
управлінні земельними ресурсами;
організації раціонального використання та охорони земель;
здійсненні землеустрою;
проведенні оцінки землі;
формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів;
справлянні плати за землю.
Ни о какой защите прав на землю и прочих гарантиях речь не идет. Наш кадастр - действительно высокотехнологичная (даст Бог будет) справочная система, пусть и с официальным статусом сведений, содержащихся в нем. И то, с приоритетом бумаги. А это значит, что случись чего, все нужно доказывать в суде, со всеми вытекающими: эксперты, архивы, землеустроители, геодезисты, свидетели, депутаты и прочее и прочее.
А теперь вопрос.
Какая нужна (и нужна ли вообще) точность в таком кадастре?
Однако, словами классика, "маємо те шо маємо".
Если вернуться к нормативным документам, то у нас есть Инструкция по установлению и Инструкция по инвентаризации. Инструкцию по топосъемке, думаю, брать во внимание не стоит, у нее совершенно другие требования к точности, да и для других работ.
Требования к кадастровой съемке достаточно суровые, и, если верить специалистам, достижимые только при условии наличия твердых контуров или межевых знаков - их и нужно выполнять. Единственное, что подсказывает здравый смысл (и один из участников выше), раз существует допуск точности, должен существовать и механизм "пристыковки", принятия координат соседа, ведь съемка соседнего участка уже выполнена с необходимой точностью. И это даже не мое мнение (я в принципе за вторичность координат), а тот вывод, который можно сделать из существующей нормативно-законодательной базы.