1 «Українське Слово» № 40 3 – 9 жовтня 2007 р.
ПОДІЛЬСЬКЕ ПРОТИСТОЯННЯ ТА ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА
Журналістське розслідування бізнесового конфлікту, що таїть у собі порушення громадянських прав киян Стор.10
[СТАТТЯ]
10 Українське Слово БІЗНЕС І ЗАКОН № 40 3 – 9 жовтня 2007 р.
ЖУРНАЛІСТСЬКЕ РОЗСЛІДУВАННЯ
Олекса ОРЛИК
E-mail:
orlik.64@mail.ru
ПОДІЛЬСЬКЕ ПРОТИСТОЯННЯ ТА ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА
Верховенство права, про яке так часто останнім часом згадують політики, — це фантом чи реальність? Чи «працює» цей конституційний постулат у підприємницькому середовищі України? Як Феміда впливає на забезпечення верховенства права у відносинах конкуренції? Відповідь на ці запитання спробуймо знайти, розглянувши судову історію одного з конфліктів, що й донині триває на стародавньому Подолі.
До Подільського районного суду Києва звернулися семеро підприємців: шестеро фізичних осіб та товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТ», розташовані за однією адресою: м. Київ, Нижній Вал, 27–29. Їхній позов спрямований на столичну владу в особі Київської міської ради та на Подільську райраду. Третіми особами, без самостійних вимог на предмет спору, до справи були залучені Комунальне підприємство «Поділжитло», а також товариство з обмеженою відповідальністю «Пателі Лізинг». Позивачі вимагали «визнати незаконним та скасувати рішення десятої сесії четвертого скликання Київміськради від 19.07.2005 р. за № 843/3418 «Про передачу земельної ділянки ТОВ «Пателі Лізинг» по вулиці Нижній Вал, 27–29, у м. Києві, для будівництва житловоофісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом».
22 червня 2006 року Подільський райсуд Києва в забезпечення позову виніс ухвалу, якою зупинив дію цього рішення столичної влади.
Позивачі аргументовано довели, що київська влада, прийнявши оскаржуване рішення, порушила вимоги земельного, конституційного, містобудівного та цивільного законодавства. Зокрема, на момент винесення зазначеного рішення правовий статус земельної ділянки як вільної визначено не було, рішення про її вилучення не приймалося, спірна земельна ділянка перебувала і продовжує перебувати у законному користуванні інших осіб – підприємців (позивачів). Доказом тому — документи про сплату податку на землю, ордери, паспорти та дозволи на розміщення малих архітектурних форм на спірній земельній ділянці. Отже, існують достатні правові підстави знаходження позивачів на займаній ни ми території.... З іншого боку — чи не загрожує вказане рішення Київради захопленням майданчика на Подолі на шкоду інтересам малого бізнесу?
А підставою для захисту підприємцями своїх прав була спроба товариства «Пателі Лізинг» через рішення іншого (господарського) суду примусити позивачів звільнити земельну ділянку від належних позивачам на праві власности чи оренди об’єктів. Лише тоді останнім стало відомо про суперечливе рішення Київради, прийняте, на їхню думку, з порушенням переважного права фактичних землекористувачів, за відсутности проекту будівництва, без обговорення з мешканцями Подолу, спрямоване на пору шення конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також моральних засад суспільства.
На підтвердження своїх вимог підприємці навели низку переконливих фактів, що свідчать про відсутність у товариства «Пателі Лізинг» права власности на земельну ділянку за адресою: Нижній Вал, 27–29. Важливо зазначити, що, крім звичайних параметрів, які характеризують ту чи ту ділянку міської землі, спірний подільський майданчик має свою специфіку розташування, зумовлену історичними, археографічними, комунальними, транспортними та іншими обставинами, без урахування яких отримання та реалізація права власности на цей об’єкт не можливі. Тому для набуття права володіння, користування та реалізації цієї земельної ділянки встановлений особливий дозвільний порядок, який, зокрема, передбачає: історико-містобудівне обґрунтування; археологічні дослідження; винесення за межі земельної ділянки існуючих газогонів; заборону на розміщення підземного паркінгу та фундаментів споруд у межах підземних споруд метрополітену; отримання позитивних висновків від Київавтодору та Київського метрополітену, забезпечення фізичним та юридичним особам рівних можливостей набуття у власність або у користування земельних ділянок, захисту майнових прав, а також безпечного функціонування об’єктів нерухомости тощо.
Як свідчать матеріали справи, цих вимог відповідачем (ТОВ «Пателі Лізинг») у повному обсязі не дотримано.
У судових дебатах позивачі заперечили хибну думку представника товариства «Пателі Лізинг» про те, що оскаржуване рішення є одночасно дозволом на будівництво. Правила забудови Києва зобов’язують інвестора отримати спеціальний дозвіл на виконання будівельних робіт в управлінні Державного архітектурного контролю в окремо установленому порядку.
4 вересня 2006 року Подільський райсуд вирішив спір на користь позивачів. До своєї чести, Київміськрада не оскаржила цей вердикт.
Перегляд рішення суду першої інстанції відбувся за ініціативою третьої зацікавленої особи — ТОВ «Пателі Лізинг». 10 листопада 2006 року Апеляційний суд Києва задовольнив скаргу останнього, відмовивши у задоволенні позову сімом підприємцям, які постали на захист свого права землекористування з суспільно корисною метою. Навряд чи варто викладати перебіг апеляційного процесу. Матеріали його свідчать про неврахування численних аргументів, на які спирався у своєму рішенні Подільський райсуд. Такий розвиток подій нагадує численні факти захоплення земельних ділянок у столиці.
Варто зауважити, що крапку у спорі ще не поставлено. Справу прийнято до касаційного провадження.
Переконані, що фінал її буде справедливим і стане важливим кроком в утвердженні в Україні принципу верховенства права.
Олекса ОРЛИК