Егор писав:А автоматизм это уже хорошо...
Погоджуюсь
для
SBB
Пропоную в проекті
частину 2 статті 83 доповнити пунктом
в) земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані за межами населених пунктів, та надані в користування фізичним особам (маю на увазі ОСГ, випасання, садівництво, сінокосіння);
г) земельні ділянки природно-заповідного фонду місцевого значення;
мабуть можливі ще варіанти, за якими потрібно закріпити земельні ділянки за межами нас.пунктів без нерухомості за комунальною власністю, наприклад дороги місцевого значення, які не обслуговуються автодором тощо
частина 2 статті 86 про спільну власність тер громади і держави, не реальна у виконанні. Маємо вже кучу проблем коли нерухомість знаходиться у спільній власності публічної і приватної особи, Але приватна особа не може реалізувати своє право на викуп, оскільки теоретично об’єктом викупу є не зем.ділянка, а її доля. І подальша видача держакту є сумнівною, оскільки існує інституту постійного користування. Можна звичайно фантазувати видачу двох актів на право власності юр.особі з ідеальною часткою, і на право постійного користування публічній особі з ідеальною часткою. Але знаючи систему ДЗК з їх реєстрацією це тема для роману в дусі Стругацкіх.
Ст.. 122 використовується новий термін «реалізація права власності територіальної громади/держави». Чи не варто з точки зору юридичної техніки продублювати це в главах 2,3 ЗКУ?
Частина 5 ст. 122 є спірною, оскільки КМДА і СМДА має спеціальний статус, який можна прирівняти до виконавчих органів міських рад, а отже передача їх прав розпоряджатися земельними ділянками виглядає диспропорційно з іншими територіями України. Ці повноваження безперечно мають залишитися за міськими радами.
Частина 8 ст. 122 з термінами «здійснювати інші дії» нівелює все попереднє в ній сказане
Частина 9 ст. 122 порушується принцип субординації в органах виконавчої влади. За такою схемою може виникнути ситуація при позитивному погодженні актом ОДА та КМУ, райдержадміністрація прийме негативне рішення. Теж саме про ч. 10.
Зміни до ст. 123 «Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна, що перебувають у державній та комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті «а» частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.»
Навіщо додатково дублювати норму ст.. 92. Це з натяком, що для релігійних організацій можна надавати оренду?
Мозг закіпає від назви статті 148-1 «Перехід права власності на земельні ділянки, що перебувають у користуванні». При наявності ст.117 виглядає, для мене особисто, незрозумілою. Чи не ватро просто доповнити статтю 117 частиною : «Передача земельних ділянок державної власності у комунальну і навпаки, а також реорганізація публічної особи не є підставою для зміни умов або розірвання договорів оренди із орендарями, припинення права постійного користування». Або зробити відсилку на ЦКУ
«Плюс» закладено в ст. 173. Під час зміни меж населених пунктів: якщо розширюються то земельні ділянки передаються в комунальну власність, якщо зменшуються то в ній вони і залишаються.
А що скаже на зміни ст.. 209 Кадомський? Бо він вже цілу схему пропонує, як в одних кошти за втрати забрати та розподілити між іншими.
Прикінцеві положення «Державна реєстрація права власності на такі земельні ділянки здійснюється за заявою органів, що згідно із статтею 122 Земельного кодексу України здійснюють реалізацію права власності держави, територіальної громади на них.» Може бути багато випадків коли на одну і ту ж ділянку подадуть одночасно заяви різні органи: наприклад по об’єктам приватизації, які чи то в комунальній власності чи то у ФДМУ. Чи не потрібно було б передбачити певний механізм – арбітра в таких питаннях… Хоча заручником цієї ситуації буде Мінюст – йому і карти в руки.
Так. Ви маєте рацію.
